53. Приятель, черговий, кілометр, навчання, запитання, подолання, пом’якшення, заслання, завдання, вимова.
54. 1. Над сонним містом легкокрилим роєм літають красні мрії, давні сни.
2. Летів журавлик на крихких крилятах над прірвою розбурханої вулиці. 3. Цілу ніч сміється дощ, і асфальт став темно-сірий. 4. Гасне остання зірка у небесах бездонних. 5. Лимонний вітер задмухав понаддніпровий вечір. 6. Мій улюблений колір – жовтогарячий, він безстрашний і безжурний. 7, Ніч прислухається до порожніх вулиць і німих тротуарів.
59. 1. Діло розумом починається, а руками робиться. 2. Коли за все візьмешся, нічого не зробиш. З. Кому місяць світить, тому й зорі всміхаються. 4. Всяка іржа очищається, та сліди лишаються. 5. Раз обпечешся, то другий раз побережешся. 6. Краще битися з орлом, ніж миритися з ворогом. 7. Помилишся, запізнишся – щастя не спізнаєш.
60. 1. Підіймається місяць над містом, заглядає до мене в вікно. 2. І віє вітер у лице, в гілках полощеться. І геть промокло деревце в світлицю проситься. 3. І ніжно горнеться до мене крило вербиченьки зелене. 4. У криниці голуба вода світиться глибинними вогнями.
61.
65. 1. Аж до діброви чути ( неозн. ф.) ваші розмови. 2. Ви говоріть, а ми будемо підтакувати (неозн. ф.). 3. Твою роботу визначає зроблене (дієприкм.) тобою діло. 4. До чужого рота не приставиш (особ. діссл.) ворота. 5. За що куплено (безособ.), за те продано. 6. Брехню слухаючи (дієприсл.), брехунів б’ють. 7. Не на користь книжку читати, коли вершки лиш знімати (неозн. ф.). 8. Хороша книга – яскравіше зірки сяє (особ. дієсл.).
66. Людство поділяється на дві частини. Перша дивиться телевізор; друга його майже не дивиться.
Я належу до другої, тому що вважаю телевізор хронофагом. Із жалем думаю про тих, хто всі свої уявлення та знання про світ черпає з “ящика”. Вони йдуть крізь життя й тягнуть за собою, мовби свою тінь, невиліковну телезалежність. Вони все знають, усіх упізнають, носять у голові нав’язані кимось думки та погляди. Усе, чого не було в “ящику”, для них не становить жодної цінності.
67. Завчити, використовувати, бути, поважати, оберігати, робити, говорити, вибрати, промовчати, не забути, привітати.
68. 1. Або волю здобути, або дома не бути. 2. Легше вовком орати, ніж козаком проти козака воювати. 3. Не лише силою боротися треба, а й умінням. 4. Дай, Боже, нашим ворогам побитись, а нам лише дивитись. 5. Козак має за волю воювати, а не в хаті пропадати. 6. Не вмієш шити золотом, то бий молотом. 7. Де не можна перескочити, там треба перелізти.
72. 1. Шукати славу – суєта. Дістати славу – щастя. Заслужити славу – честь. 2. Моя турбота – не очорнити лицемірством рота. 3. І в ворога учиться – добра штука. 4. Природне право людини – визволятися від гноблення і трудитися. 5. Навести порядок – це не змінити закони, а добитися їх виконання.
73. 1. Бути на сьомому небі – почуватися безмірно щасливим. 2. Прихиляти коліна – виявляти глибоку пошану, ставитися з благоговінням. 3. Розтопити лід – усунути в стосунках відчуженість. 4. Лити крокодилові сльози – гірко шкодувати з приводу втрати чогось або невикористаних можливостей. 5. Лізти в пляшку – висловлювати нещире, удаване співчуття. 6. Кусати лікті – дратуватися, лютувати через дрібниці. 7. Брати за душу – зворушувати, хвилювати, викликати глибокі переживання.
79. 1. Я знаю (І ос., оди., теп. ч.): світ росте (III ос., оди., теп. ч.) із доброти. І життєлюбство з людяності сходить (III ос., оди., теп. ч.).
2. Збереш (II ос., оди., майб. ч.) пилюку в хаті пилососом… Як прибереш (II ос., оди., майб. ч.) пилюку із душі?
3. Чоловіки не прагнуть (III ос., мн., теп. ч.) бійки: чоловіки стають (III ос., мн., теп. ч.) до бою, коли боронять (III ос., ми., теп. ч.) найдорожче.
Знаю – знати, росте – рости, сходить – сходити, збереш – збирати, прибереш – прибирати, прагнуть – прагнути, стають – ставати, боронять – боронити.
91. 1. Мокрий дощу не боїться. 2. За воду не дякують і гроші не платять. 3. Кисла яблуня солодке яблучко не вродить. 4. У чужім оці скіпку бачить, а в своїм дрючка недобачає. 5. Що завгодно віддаси, як недоїси. 6. З бідою не знатися – і щастя не знайти.
92. 1. Лісу немає без калини. 2. Дівчина без коси не має краси. 3. Ліків немає тільки від старості і смерті. 4. Хто розуму не має, тому й коваль не вкує. 5. Немає троянди без колючок. 6. Книжка язика не має, а розуму навчає. 7. Хто людей не поважає, сам поваги не має. 8. Без труда немає плода. 9. Ніколи не треба нехтувати товариською допомогою.
94. 1. Лихий кухар або пересолить, або НедоСолить. 2. Рибу перевари, а м’ясо НедоВари. 3. НедоЧув глухий, що недобачив сліпий, як утікав кривий. 4. У глухого й німого справи не ДоПитаєшся. 5. Краще НедоГоворити, ніж переговорити.
95. 1. Рідна мати моя, ти ночей не доспала. 2. Старому було вже за вісімдесят, він недочував і недобачав. 3. Е! Вже недобачаю нитку в голку встромити. 4. Огонь не догорів, а тихо пригасав. 5. Спадають бджоли на покоси, нектару трав недопили.
96. 1. Нездужає Катерина, ледве, ледве дише. 2. Не здужаю третього хліба з’їсти. 3. Неславити треба ледарів, а не чесних людей. 4. Працюють люди чесно, як їх не славити за це? 5. Глухо зітхали хвилі, чайки непокоїлися над озером. 6. Сумно усвідомлювати, що видатний кінорежисер Олександр Довженко не покоїться у рідній землі.
97. 1. Не славте кобзаря словами золотими! Колись він заблищить між душами ясними. 2. Не знеславлю зброї нашої козацької, не посоромлю роду нашого. 3. Одна паршива овечка усю отару неславить. 4. Вітрець із берега непокоїв море. 5. Рук не здужаю підняти, бо не їла й не пила.
98. 1. Нема на світі України, немає другого Дніпра. 2. Ще не вмерла козацькая мати! 3. Не зітхай, а працюй, марно часу не гай! 4. Не поміча хвилин людина, а час прудкий свій килим тче. 5. Рушник життя час шив і не дошив. 6. Я ненавиджу рабства кайдани. 7. Недоговорено багато і недослухано, на жаль.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)