ОСНОВИ ВАЛЕОЛОГІЇ
Підручник
РОЗДІЛ 5
ОСНОВИ ПСИХІЧНОГО ТА ДУХОВНОГО ЗДОРОВ’Я
5.9. Загально-педагогічний принцип: бережливе ставлення до здоров’я дітей
Важливу роль у попередженні нервово-психічних у здорових дітей має дотримання загально педагогічного принципу: “бережливе ставлення до здоров’я дітей”.
З першого класу вчитель повинен “формувати в учня” потребу в навчанні, пізнавальних мотивах навчання, які дуже важливі для розвитку особистості дитини. Бажання вчитися формується спочатку на легкому
Особистість учителя для учнів першого класу має значно більше значення, ніж організація режиму дня і ряд інших валеологічних факторів для адаптаційного періоду.
Стосунки педагога з учнями формує самооцінку школяра, його самосвідомість. Складність вирішення цього питання полягає в тому, що в класі є учні з різним типом темпераменту. Якщо вчитель не враховує особливості темпераменту учнів на уроці,
Запорукою успішного навчання В. О. Сухомлинський вважав цілеспрямоване формування потреби – учитися. У початковій школі учень за допомогою вчителя повинен навчитися учитися. Стимулом навчання повинно стати бажання більше знати, що формується під впливом уміло і правильно сказаних слів. За допомогою слова можна виправляти недоліки в характері, знімати втому, нервове напруження.
Захистом школярів від нервових зривів є дотримання режиму праці та відпочинку, повноцінне харчування, рухова активність, психологічна гімнастика.
Щоб запобігти нервовим перенапруженням, жорстоким стресам, які призводять до виникнення найрізноманітніших неврозів у школярів, учитель повинен дотримуватися таких психогігієнічних заходів: перш за все, не кричати, не підвищувати голос на дітей, якомога менше дратуватися, менше робити зауважень. Це корисно як для дитячого організму, так і для особистого.
Друге, не перевантажувати учнів навчальною роботою, але й не залишати їх недозавантаженими. Непосильні завдання, вимоги, які неможливо виконати, нічне неспання, бо багато задали додому, – усе це призводить до нервового зриву. Однак нудьгування від вимушеної бездіяльності – теж тяжке випробування для дитячого організму. Ліки тут одні – розумний баланс між крайнощами.
Третє – боротьба зі страхом. Тривожне очікування, занепокоєність, нервовість – витоки багатьох хвороб. Учитель не повинен бути причиною захворювань учнів. У класі не повинно бути заляканих дітей, стосунки з учнями мусять будуватися на засадах взаємної поваги і відповідальності. Діти не повинні боятися вчителя, виклику до дошки, контрольної роботи тощо.
Четверте. Часто й уміло хвалити учня, частіше жартувати, посміхатися. Атмосфера психологічного комфорту в класі сприяє покращенню здоров’я і психологічній адаптації учнів, допомагає бути уважними, уникати прихованої несправедливості, кривди, зневаги. Погане самопочуття, поганий настрій дитини – усе це має помічатися вчасно, враховуватися і виправлятися.
П’яте. Боротьба з гіподинамією. Будь-який урок варто наповнювати грою та рухом. Що дає кількагодинна нерухомість під час занять, котру не компенсує шкільна фізкультура? Для деяких дітей обмежена рухливість – справжнє випробовування, тому що монотонність уроків змінюється шумом на перервах й надзвичайно шкодить здоров’ю.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)