Заперечення заперечення як закон розвитку

Філософія посбіник

Тема 3. ДІАЛЕКТИКА

§ 2. Класичні “теорії” діалектики, інваріанти їхньої будови

Заперечення заперечення як закон розвитку

Усякий розвиток є певним чином спрямований процес. Цей бік розвитку виражає закон заперечення заперечен-ня.

Закон заперечення заперечення вказує на напрям і форми розвитку, на єдність поступовості й наступності, на виникнення нового на основі певних моментів старого. Завдяки дослідженню співвідношення поступальності й повторюваності у процесі розвитку Гегелю вперше вдалося

відкрити і осмислити цей закон. За його словами, “єдине, що потрібно для наукового прогресу – це пізнання логічного положення про те, що заперечення одночасно і позитивне. Те, що суперечить собі, не переходить в нуль, в абстрактне ніщо, а, по суті, є лише заперечення власного особистого змісту, або, інакше кажучи, таке заперечення є не заперечення всього, а заперечення певної речі, яка вирішує сама себе, тобто таке заперечення є певним запереченням і, отже, результат вміщує, по суті, те, з чого він випливає… Оскільки те, що виходить як результат, заперечення, є певним запереченням, то воно має деякий зміст.
Воно є новим поняттям, але вищим, багатшим поняттям, ніж попереднє, бо воно збагатилося його запереченням або протилежніс-тю”. Звичайно, думки Гегеля не прості, проте й навчитися мислити не так легко.

У більш простій формі пояснює цей закон К. Маркс в “Капіталі” та Ф. Енгельс у “Анти-Дюрингу”. По суті, це дуже проста процедура, що відбувається скрізь і щодня. Її може зрозуміти будь-яка дитина, якщо тільки очистити її від містики, у яку її закувала ідеалістична філософія Гегеля. Візьмемо, наприклад, ячмінне зерно. Більйони таких зерен розмелюють, розварюють, готують з них пиво, а потім споживають. Але якщо таке ячмінне зерно знайде нормальні для себе умови, якщо воно потрапить в сприятливий грунт, то, під впливом теплоти й вологості, з ним відбудеться своєрідна зміна: воно проросте; зерно, як таке, перестає існувати, воно піддається запереченню; на його місці з’являється проросла з нього рослина – заперечення зерна. Який же нормальний життєвий шлях цієї рослини? Вона росте, цвіте, запліднюється і, нарешті, робить знову ячмінні зерна, а як тільки останні дозріють, стебло відмирає, піддається, своєю чергою, запереченню. Як результат цього заперечення заперечення ми повертаємся до того ж ячмінного зерна, але не просто до того ж зерна, а в десять, двадцять, тридцять разів більшої кількості зерен. Види хлібних злаків змінюються вкрай повільно, так що сучасний ячмінь залишається приблизно таким самим, яким він був сто років тому. Але візьмемо яку-небудь пластичну декоративну рослину, наприклад, далію або орхідею; якщо ми, застосовуючи науку, будемо відповідним чином впливати на насіння й рослину, що розвивається з нього, то внаслідок цього заперечення заперечення ми одержимо не тільки більше насінь, але і якісно поліпшене насіння, що дає гарніші квіти, і кожне повторення цього процесу, кожне нове заперечення заперечення підсилює ці якісні поліпшення.

Цей закон також поширений на біологічні, соціальні сфери життєдіяльності, на розвиток людського мислення, що довів сам Гегель. Але ще раз нагадаємо, що ці закони не діють окремо один від одного, це лише складові частини одного єдиного цілого закону діалектики, який дає можливість пізнавати світ таким, яким він є, тобто у його цілісності та у постійних змінах.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)


Заперечення заперечення як закон розвитку - Довідник з філософії


Заперечення заперечення як закон розвитку