Амортизація та знос основних засобів

БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК В УКРАЇНІ: ОСНОВИ ТА ПРАКТИКА В УКРАЇНІ

Розділ IV.

ОБЛІК НЕОБОРОТНИХ МАТЕРІАЛЬНИХ ТА

НЕМАТЕРІАЛЬНИХ АКТИВІВ

4.4. Амортизація та знос основних засобів

Амортизація (лат. Amortisatio – оплата боргів) – це процес відшкодування зношування основних засобів, інших необоротних матеріальних та нематеріальних активів, пов’язаний з поступовим перенесенням їх вартості на новостворювану продукцію, роботи або послуги. Згідно з П(с)БО 7 “Основні засоби”, знос основних засобів – сума амортизації об’єкта

основних засобів з початку його корисного використання.

Вартість, яка амортизується, – первісна або переоцінена вартість необоротних активів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості.

Ліквідаційна вартість – сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов’язаних з продажем (ліквідацією).

Норми амортизації встановлені окремо для податкового і фінансового обліку.

У фінансовому обліку для нарахування амортизації

може застосовуватись будь-який із методів, що визначений П(с)БО 7.

Згідно з П(с)БО 7 підприємства можуть застосовувати наступні методи нарахування амортизації за основними засобами:

1) прямолінійний, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на очікуваний період часу використання об’єкта основних засобів;

2) зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об’єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації. Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об’єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об’єкта на його первісну вартість;

3) прискореного зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об’єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка обчислюється, виходячи із строку корисного використання об’єкта, і подвоюється;

4) кумулятивний, за яким річна сума амортизації визначається як добуток вартості, яка амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця очікуваного строку використання об’єкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання (в економічній літературі кумулятивний метод визначають також як метод суми чисел або метод цифр числа);

5) виробничий, за яким місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, яка амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) з використанням об’єкта основних засобів.

Підприємство для фінансового обліку може також застосовувати норми і методи нарахування амортизації основних засобів, передбачені податковим законодавством.

Нарахування амортизації у фінансовому обліку проводиться щомісяця. Підприємства з сезонним характером виробництва річну суму амортизації нараховують протягом періоду роботи підприємства у звітному році.

Місячна сума амортизації при застосуванні методів зменшення залишкової вартості, прискореного зменшення залишкової вартості, прямолінійного та кумулятивного визначається діленням річної суми амортизації на 12.

Нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, у якому об’єкт основних засобів став придатним для корисного використання.

Нарахування амортизації припиняється, починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття об’єкта основних засобів.

Для податкових цілей норми амортизації встановлені Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств” і амортизація нараховується починаючи з кварталу, наступного за кварталом їх зарахування на баланс платника податку і нараховуються один раз на квартал. Щомісяця платник податку має право відносити на витрати 1/3 квартальних нарахувань.

Амортизаційні відрахування проводять виходячи з балансової вартості основних фондів, яку визначають за формулою

Де Б(а) – балансова вартість окремих основних фондів групи 1, або відповідно балансова вартість основних фондів групи 2, або 3 на початок звітного кварталу;

Б(a-1) – балансова вартість окремих основних фондів групи 1, або відповідно балансова вартість основних фондів групи 2, або 3 на початок попереднього кварталу;

П(a-1) – сума витрат, понесених на придбання основних фондів, здійснення капітального ремонту, реконструкцій, модернізацій та інших поліпшень основних фондів протягом періоду, що передував звітному;

В(a-1) – вартість виведених з експлуатації основних фондів протягом попереднього кварталу.

А(a-1) – сума амортизаційних відрахувань, нарахованих в попередньому кварталі;

Амортизаційні відрахування нараховуються за кожним об’єктом основних засобів групи 1, та в цілому за об’єктами груп 2, 3 і 4 один раз за календарний квартал у відсотках до балансової вартості на початок звітного (податкового періоду):

Група 03	2003 рік	3 1 січня 2004 р.
Група 1	1,25	2
Група 2	6,25	10
Група 3	3,75	6
Група 4	15	15

Платник податку має право прийняти рішення про встановлення інших норм амортизації, що не перевищують встановлених норм, про що повідомляється податковому органу разом з поданням декларації за перший квартал звітного року, при цьому рішення має бути прийняте до початку звітного року.

До 2003 року платник податку мав право самостійно прийняти рішення про прискорену амортизацію основних фондів групи 3, придбаних після 1 липня 1997 року, якщо на вироблювану продукцію (роботи, послуги) не запроваджено державне регулювання цін (тарифів), за такими нормами:

– перший рік експлуатації – 15 %;

– другий рік експлуатації – 30 %;

– третій рік експлуатації – 20 %;

– четвертий рік експлуатації – 15 %;

– п’ятий рік експлуатації – 10 %;

– шостий рік експлуатації – 5 %;

– сьомий рік експлуатації – 5 %.

Облік таких основних фондів вівся окремо за кожним об’єктом, а амортизація нараховувалась на балансову вартість таких об’єктів, яка дорівнює їх первісній вартості, збільшеній на суму витрат, пов’язаних із їх поліпшенням. Із 2003 року застосування прискореної норми амортизації не передбачено, але платник податку має право продовжувати нарахування амортизації за цими нормами за основними фондами, введеними в експлуатацію до 2003 р. або перейти на нові норми.

Згідно із Законом України “Про інноваційну діяльність” від 04.07.02 № 40-IV інноваційним підприємствам дозволялась прискорена амортизація основних фондів і була встановлена щорічна двадцятивідсоткова норма прискореної амортизації основних фондів групи 3. При цьому амортизація основних фондів групи 3 проводилась до досягнення балансовою вартістю групи нульового значення1.

Інноваційне підприємство (інноваційний центр, технопарк, технополіс, інноваційний бізнес-інкубатор тощо) – підприємство (об’єднання підприємств), що розробляє, виробляє і реалізує інноваційні продукти і (або) продукцію чи послуги, обсяг яких у грошовому вимірі перевищує 70 % його загального обсягу продукції і (або) послуг.

Нарахування амортизаційних відрахувань за групою І припиняється при досягненні кожним об’єктом групи балансової вартості 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а їх залишкова вартість відноситься на витрати виробництва (обігу). Нарахування амортизаційних відрахувань за об’єктами основних засобів груп 2, 3 і 4 здійснюється до досягнення групою нульової балансової вартості. За час капітального ремонту, реконструкції, модернізації та перебування на консервації амортизація по основних засобах групи І не нараховується.

У податкових розрахунках по основних засобах, що не підлягають амортизації (крім продуктивної худоби) та по невиробничим основним засобам

Нарахована сума зносу не включається у зменшення прибутку до оподаткування.

Для нарахування амортизації по нематеріальним активам у податкових розрахунках застосовується прямолінійний метод (рівними частками протягом не більше як 10 років).

Облік зносу основних засобів ведуть на субрахунку 131 “Знос основних засобів”. Основні проводки, пов’язані з амортизацією та зносом основних засобів, наведено в табл. 4.14.

Таблиця 4.14.

Проводки пов’язані з амортизацією та зносом основних засобів

Зміст операції	Дебет	Кредит	Сума
Нарахований знос основних засобів, що безпосередньо беруть участь у процесі виробництва та відображено елемент витрат “амортизація”	23	831	1000
831	131	1000
Нарахований знос основних засобів загально-виробничого призначення	91	831	1000
831	131	1000
Нарахований знос основних засобів, що використовуються для забезпечення роботи персоналу адміністрації	92	831	1000
831	131	1000
Нарахований знос основних засобів, що використовуються для забезпечення збуту продукції (робіт, послуг)	93	831	1000
831	131	1000
Нарахований знос по безоплатно отриманим основним засобам та одночасно відображено дохід від безоплатно одержаних активів1	949	831	1000
831	131	1000
424	745	1000

1 Такі проводки згідно П(С)БО 7 робляться також у житлово-комунальних підприємствах по житлу та об’єктам благоустрою.

Слід зазначити, що при нарахуванні амортизації по безоплатно отриманим основним засобам одночасно відображається дохід на суму амортизації таких засобів. У цьому разі робиться проводка Д-т 424 – К-т 745. Така ж проводка робиться при ліквідації шляхом списання безоплатно отриманих основних засобів на суму їх залишкової вартості.

1 Статтю 21, якою визначалась можливість прискореного нарахування амортизації такими підприємствами, виключено згідно із Законом України від 25.03.2005 р. № 2505-ІV.