Політологічний словник
Черчілль Вінстон Леонард Спенсер (1874 – 1965)- видатний політичний діяч, автор популярних історико-політичних творів, лідер консервативних кіл Великобританії, походив з впливової аристократичної родини герцогів Мальборо. Освіту здобув у закритій привілейованій школі Харроу, далі – кавалерійський заклад, після чого одержав чин лейтенанта і брав участь у колоніальних військових операціях в Індії, Судані та військовим кореспондентом в англо-бурській війні. У 1900 р. покинув військову службу з тим, щоб зайнятися політичною
На посаді прем’єр-міністра Ч. організував енергійну перебудову всього життя держави на ведення війни з Німеччиною, Італією та Японією. Він розумів, що без Радянського Союзу Англія приречена на військову поразку. 22 червня 1941 р. Ч. заявляє про підтримку СРСР у війні з гітлерівською Німеччиною. З радянським урядом було підписано угоду про спільні дії (липень 1941 р.) і договір про військовий союз (травень 1942 р.). У роки війни у Великій Британії утворився єдиний фронт, в якому народ об’єднався в боротьбі проти фашистських агресорів, а Ч. перетворився з лідера консерваторів на національного військового лідера. Правильний крок, зроблений Ч. у 1940 р., врятував Англію від неминучого розгрому і дав їй можливість закінчити війну в лавах переможців антифашистської коаліції. Це був найвищий тріумф Ч. як політика і державного діяча. Успіх Ч. пояснюється тим, що в умовах трагічних обставин його дії у той час найкраще відповідали національним інтересам держави і всього народу. Черчілль брав участь у зустрічах глав урядів СРСР, США і Великої Британії у Тегерані (1943), Ялті та Потсдамі (1945). Його листування зі Сталіним у роки війни свідчить про вирішення складних, а інколи скрутних проблем (Арденська операція 1944-1945 рр.), які виникали в стані англо-американських військ і долалися завдяки союзницькій вірності з радянського боку.
У липні 1945 р. консерватори зазнали поразки на парламентських виборах і уряд Ч. пішов у відставку. Після цього Ч. займає різко ворожу позицію до Радянського Союзу, а його промова в американському містечку Фултон у березні 1946 р. стала початком “холодної війни”. У цій промові Ч. закликав до превентивної війни Англії та США проти Радянського Союзу і східноєвропейських держав народної демократії. У цей період він стає лідером різко антирадянської зовнішньої політики в західному світі. Спочатку заклик Ч. не зустрів відкритої підтримки з боку американського уряду, але коли незабаром були проголошені “доктрина Трумена” та його “нова політика” (1947 р.), Ч. торжествував, а в політичних промовах колишнього союзника по антигітлерівській коаліції постійно присутні ідеї та тези про зміцнення англо-американського військового співробітництва, щоб зупинити радянську “загрозу”. У 1951-1955 рр. Ч. – знову прем’єр-міністр держави. Він бере активну участь у зміцненні НАТО, в організації ремілітаризації Західної Німеччини, створенні військово-політичних блоків СЕАТО і “Багдадський пакт”, сприяє створенню в Англії власної ядерної зброї. У 1955 р. Ч. пішов у відставку і, хоча залишався до 1964 р. депутатом парламенту, фактично відійшов від активної політичної діяльності.
Черчілль був яскравим публіцистом, автором багатьох книг історико-мемуарного жанру. Серед них “Історія малакандського походу”, “Життя лорда Рандолфа Черчілля”, “Світова криза”, “Мальборо, його життя і час”, “Друга світова війна” (у 6 т.), “Історія народів, які розмовляють англійською мовою”. Відомий політик завжди писав історію під власним кутом зору, а його твори характеризувалися великим обсягом свіжого фактичного матеріалу. Історико-літературна спадщина Ч. має не тільки пізнавальний інтерес для читачів, які цікавляться минулим, а й велике наукове значення для дослідження історії політичного життя XX ст.
Трухановский В. Г. Уинстон Черчилль. Политическая биография. – М., 1968; Дзелепи Э. Секрет Черчилля. – М., 1975; Переписка Председателя Совета Министров СССР с президентами США и премьер-министрами Великобритании во время Великой отечественной войны 1941 – 1945 гг. – Т. 1. – М„ 1957; Трухановский В. Г. Черчилль // Советская историческая энциклопедия. – Т. 15. – М., 1974.
А. Пахарев
(2 votes, average: 4,00 out of 5)