Історія економічних вчень
ІСТОРИЧНА ШКОЛА
Чому представників історичної школи прийнято відносити до нетрадиційного напряму в економічній науці?
Від традиційного напряму представників історичної школи відрізняють специфічні погляди на предмет і метод політичної економії, її проблематику. У них свої підходи до трактування основних економічних понять, до розуміння економічних законів.
“Історики” акцентують увагу на тому, що жодна суспільно-економічна форма не є цілком завершеною; вона постійно вдосконалюється, змінюється.
Положення та висновки класичної і неокласичної шкіл критикуються “істориками” за схематизм і невиправдані абстракції. Важливо враховувати умови, специфіку окремих країн, кожної епохи. Головне – історичні факти, що використовуються як аргументи, а не логічні міркування і схеми. Порівняльний метод в економічній науці – найбільш надійний і результативний інструмент вивчення економічної реальності.
Економічні
Представники молодої історичної школи (Густав Шмоллер (1838-1917); Адольф Вагнер (1835-1917)) не заперечували існування економічних законів, але зазначали, що відкрити закони за допомогою логічних обгрунтувань неможливо. Узагальнення теоретичного характеру мають спиратися на досвід, факти.
Історична школа розширила проблематику політичної економії. Її представники висунули низку важливих положень, поклали початок економічної соціології, показали значення організації, норм права і моралі, активізували статистичні дослідження.