ЕКОНОМІЧНИЙ АНАЛІЗ
ЧАСТИНА III. ФІНАНСОВИЙ АНАЛІЗ
7. АНАЛІЗ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА
7.7. Діагностика ймовірності банкрутства підприємства
Одним із головних завдань управління в конкурентному ринковому середовищі є виявлення загрози банкрутства і розробка контрзаходів, спрямованих на подолання на підприємстві негативних тенденцій.
Для прогнозування банкрутства у світовій практиці використовується система моделей, розроблених західними спеціалістами, зокрема:
1. Модель Альтмана (1968 р.)
Де Z – рівень ризику банкрутства;
1,2; 1,4; 3,3; 0,6; 0,999 – константи;
X 1 – відношення власного оборотного капіталу до сукупних активів
Х2 – відношення чистого прибутку до сукупних активів
Х3 – відношення фінансового результату від звичайної діяльності до оподаткування до сукупних активів
Х 4 – відношення між власним і залученим капіталом
X 5 – відношення чистого доходу (виручки) від реалізації продукції до сукупних активів
В
Модель Альмана 1983 р.
(7.30)
Де X 4 – відношення балансової вартості акцій до позичкового капіталу.
Значення Z визначає ступінь можливості банкрутства (табл. 7.13).
Таблиця 7.13
Оцінка ймовірності банкрутства
Значення 2-рахунку | Ймовірність банкрутства |
1,80 і менше | Дуже висока |
Від 1,81 до 2,70 | Висока |
Від 2,71 до2,90 | Існує ймовірність |
2,91 і вище | Дуже низька |
Розглянемо ймовірність банкрутства підприємства за даними фінансової звітності на кінець періоду (див. додатки), де
Якщо порівняти результати розрахунків з нормативами, поданими у табл. 7.13, то можна стверджувати, що ймовірність банкрутства дуже низька.
2. Модель Ліса (1972 р.)
(7.31)
Де Х 1 – відношення оборотного капіталу до всіх активів
X 2 – відношення прибутку від реалізації до всіх активів
Х3 – відношення нерозподіленого прибутку до всіх активів
Х 4 – відношення власного капіталу до позичкового капіталу
Мінімальне значення Z < 0,037.
3. Модель Теффлера (1977 р.)
(7.32)
Де Х 1 – відношення прибутку від реалізації продукції до короткострокових зобов’язань
Х2 – відношення оборотних активів до зобов’язань
X 3 – відношення короткострокових зобов’язань до всіх активів
Х 4 – відношення власного капіталу до позичкового капіталу
Мінімальне значення Z < 0,2.
Для діагностики банкрутства проводиться експрес-аналіз фінансового стану підприємства за допомогою коефіцієнта Бівера.
Коефіцієнт Бівера розраховується за формулою
Де КБ – коефіцієнт Бівера.
Якщо протягом певного періоду (1,5-2 роки) коефіцієнт Бівера не перевищує 0,2, то це свідчить про формування незадовільної структури балансу, а, звідки, і небезпеку банкрутства.
В більш розгорнутому вигляді модель Бівера може бути представлена за допомогою системи показників діагностики банкрутства (табл. 7.14).
Крім зазначених вище моделей, для оцінки можливого банкрутства рекомендується скористатись такою формулою:
(7.34)
Де КБ – коефіцієнт банкрутства.
Теоретично КБ ≥ 0,5. Якщо ж КБ > 0,5, то підприємство знаходиться на грані банкрутства.
Існує ще кілька моделей прогнозування ймовірності банкрутства, зокрема, модель Спрінгейта, модель Конана і Гольдера тощо.
Таблиця 7.14
Система показників діагностики банкрутства Вівера
(2 votes, average: 2,50 out of 5)