ДІЛОВА УКРАЇНСЬКА МОВА
Розділ 7. Писемне ділове мовлення
7.4. Документи з господарсько-договірної діяльності
Ключові слова:
- договір, трудова угода, контракт.
Договір. Різновиди договорів
Договір – це угода двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків.
Договір може бути укладено між окремими громадянами, між громадянами й організаціями та між організаціями.
Існують договори різних видів. Цивільний кодекс передбачає такі договори:
Постачання (поставки) | Купівлі-продажу | Закупівлі сільськогосподарської продукції | Позики | Наймання житлового приміщення Тощо |
Найпоширенішими договорами між організаціями та підприємствами є
Постачання (поставки) | Оренди приміщень | Підряду |
Договір постачання (поставки)
Договір постачання (поставки) – це договір, за яким організація-постачальник зобов’язується передати в певні терміни
Сторонами договору поставки можуть бути державні, кооперативні, суспільні, орендні й інші організації та підприємства.
Реквізити:
– назва документа;
– місце і дата укладання договору;
– вступна частина (назви сторін, що укладають договір, посади, прізвища, імена та по батькові осіб, що підписують договір і зазначення їх повноважень);
– предмет договору (точна назва, кількість і в необхідних випадках асортимент продукції, що підлягає постачанню);
– характеристика якості та комплектність продукції;
– термін і порядок відвантаження продукції;
– вимоги, що ставляться до тари й пакування;
– зазначення цін на продукцію; термін і порядок відвантаження продукції;
– додаткові умови до договору;
– вказівки на майнову відповідальність за невиконання зобов’язань постачальником або споживачем;
– викладання порядку розгляду суперечок;
– загальна сума договорів;
– юридичні адреси сторін, що укладають договір;
– підписи й печатки сторін, що уклали договір.
До договору поставки, як правило, додається специфікація, що характеризує продукцію, яка підлягає постачанню.
Договір підряду (генпідряду, субпідряду) у будівництві може бути використаний як між підприємством і будівельною організацією, так і між будівельними організаціями.
Договір про майнову відповідальність – це договір, за яким одна сторона – матеріально відповідальна особа – бере на себе повну матеріальну відповідальність за прийняті матеріальні цінності і зобов’язується дотримуватись встановлених правил їх приймання, зберігання, відпускання й обліку, а інша сторона – підприємство або організація, якій належать матеріальні цінності, – зобов’язується створити матеріально відповідальним особам нормальні умови праці і виробничу обстановку, що забезпечує схоронність зданих ним на зберігання матеріальних цінностей.
Укладання договору про майнову відповідальність забезпечує безперечність стягнення з матеріально відповідальних осіб вартості тих, що бракує, матеріальних цінностей. Договори про майнову відповідальність мають бути підписані при призначенні матеріально відповідальних осіб на роботу.
Обов’язкові реквізити цих договорів:
– назва документа (заголовок); місце і дата укладання договору;
– назва сторін – посади, прізвище, імена та по батькові осіб, що укладають і підписують договір;
– зобов’язання матеріально відповідальної особи;
– зобов’язання підприємства або організації;
– термін дії договору;
– адреси сторін; підписи осіб, що укладають договір;
– печатка підприємства або організації.
Договір про майнову відповідальність складають у двох примірниках, з яких перший зберігається у відділі кадрів підприємства або установи в особовій справі матеріально відповідальної особи, а другий передається працівникові, що підписав договір.
Усі договори мають попередньо візуватися юрисконсультами і головними (старшими ) бухгалтерами підприємств або установ.
Письмові договори про повну матеріальну відповідальність можуть бути укладені підприємством, установою та організацією з працівниками (що досягай віку 18 років), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо пов’язані зі зберіганням, обробкою, продажем (відпусканням), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей, якщо посади, що обіймають працівники, або виконувані ними роботи передбачені спеціальним переліком, затвердженим у встановленому порядку.
Господарські договори у науковій діяльності. Типові форми господарських договорів містять форму типового договору на створення (передання) науково-технічної продукції, а також стандартні положення до неї. Порядок укладання, оформлення і проведення робіт з використанням цієї форми визначаються Додатком про договори на створення (передання) науково-технічної продукції.
Договірна діяльність у взаємовідносинах підприємства і банку – це договори, що застосовуються у діяльності комерційних банків для регулювання стосунків щодо здійснення кредитно-розрахункового обслуговування, залучення внесків, видавання кредитів і оренди, у тому числі лізингу.
Господарські договори в посередницькій діяльності.
Договори про надання посередницьких послуг складаються на основі загальних норм цивільного законодавства.
Договір може бути дво – або багатосторонній. Одна із сторін за договором виступає як посередник і сприяє одній або більше організаціям у встановленні взаємовигідних зв’язків, розв’язанні економічних проблем. При цьому оплата послуг посередника визначається у твердій грошовій сумі або у відсотковому відношенні від економічного ефекту або доходу (прибутку) учасників угоди. Допускається поєднання різних форм оплати.
Можливий варіант, коли посередник бере на себе зобов’язання сприяти у практичній реалізації договору. Конкретні його дії у зв’язку з цим зазначаються в договорі.
Типовий договір про надання посередницьких послуг кооперативам є приватним випадком ведення посередницької діяльності. Договір передбачає надання різноманітних послуг, що мають одноразовий, комплексний, абонементний характер.
Типові форми договорів доповнюються правами й обов’язками сторін відповідно до виду послуг.
При укладанні Договору слід ознайомитись зі Статутом підприємства, щоб цей Договір не суперечив йому.
Договір складається згідно із Законом України “Про підприємства”, Положенням (Статутом) підприємства і загальними положеннями Цивільного законодавства.
Договори про інформаційне обслуговування розрізняються за обсягом надаваних замовникові послуг. Послуги (частина послуг) можуть мати одноразовий або абонементний характер.
Договір може передбачати подальшу участь виконавця у використанні отриманої з його допомогою інформації, наприклад, як посередника при укладанні договорів з іншими організаціями.
Пункт про надання Виконавцеві відомостей про використання отриманої інформації не є обов’язковим для внесення до договору. Він може становити інтерес для узагальнень, аналізу ефективності, інформації, що міститься у банкові даних.
(2 votes, average: 4,00 out of 5)