Довідник з біології
ЗАГАЛЬНА БІОЛОГІЯ
ОСНОВИ ЕКОЛОГІЇ
ЕКОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПОПУЛЯЦІЇ
Популяція як єдине ціле має низку характерних ознак. По-перше, це схожість генотипів особин популяції унаслідок вільного схрещування. Екологічно популяція характеризується величиною, оцінюваною за займаною територією (ареалом) і чисельності особин з урахуванням вікового і статевого складу популяції. Розміри ареалу залежать від “радіусів індивідуальної активності” організмів даного виду і особливостей природних умов на
Кожна популяція може існувати тільки в певних екологічних умовах: при певній температурі, вологості, складі атмосфери, гідросфери, наявності кормових ресурсів, конкурентів, паразитів тощо. Навіть відсутність паразитів може привести до значного зростання чисельності популяції, унаслідок чого можливе виснаження кормових ресурсів і загибель або значне зниження чисельності популяції.
Щільність популяції виражають числом осіб або біомасою на одиницю площі або об’єму. Чисельність популяції залежить від багатьох чинників навколишнього середовища. Найважливішим чинником,
Чисельність особин в популяціях варіює залежно від інтенсивності розмноження, загибелі та міграцій (переходу особин з однієї популяції в іншу). Ці показники визначаються абіотичними (кліматичні умови та ін.), біотичними (кількість корму, хижаків, шкідників, паразитів тощо) й антропогенними факторами. У відносно постійних умовах чисельність популяції залишається приблизно на одному рівні. Зміна середовища проживання (холодна зима, посушливе літо тощо) може різко понизити чисельність популяції, але потім звичайно встановлюється новий відносно стабільний рівень. Зміна пір року в помірних широтах приводить до змін в життєдіяльності біогеоценозів і в чисельності їх популяцій. На пойкілотермних тварин кліматичні чинники впливають безпосередньо і більш сильно, ніж на гомойотермних. Останні мають досконаліші фізіологічні механізми регуляції основних функцій, що робить їх менш залежними від змін умов середовища.
Великий вплив на співвідношення видів і чисельність популяцій у біогеоценозах має діяльність людини (антропогенний чинник). Людина стала істотно впливати на оточуючу її природу з тих пір, як перейшла від збирання до землеробства і полювання.
Вивчення причин динаміки чисельності популяцій у біогеоценозах дає можливість передбачати і запобігти спалахам масового розповсюдження травоїдних комах (сарани), комах – шкідників, паразитів тощо. Проте втручатися в регуляцію чисельності популяцій біогеоценозів слід обдумано й обережно. Наприклад, винищування горобців у Китаї привело до інтенсивного розмноження їх жертв – комах, які знищували посіви. Використовування отрутохімікатів для захисту рослин призвело до загибелі не тільки комах – шкідників, але й їх паразитів і корисних комах. Крім того, виникли стійкі до отрути шкідники, чисельність яких весь час зростає, а методи боротьби з ними не розроблені.
Неконтрольоване полювання призвело до знищення низки видів великих ссавців (мамонтів, бізонів, морських корів тощо), а інші знаходяться на межі майже повного зникнення (зубри, бобри, соболя та ін.). У зв’язку з цим перед людством стоїть важлива задача раціонального використовування видового складу біогеоценозів і збереження їх різноманітності. Для цього організовуються заповідники, заказники, деякі види розводяться в штучних умовах, обмежуються полювання і збирання.