Лісівництво
РОЗДІЛ 4. ВЕДЕННЯ ГОСПОДАРСТВА У ЛІСАХ ЗЕЛЕНИХ ЗОН
Лекція 3. ЛІСОВІ ТА ЛІСОПАРКОВІ ЛАНДШАФТИ ЗЕЛЕНИХ ЗОН
3.2 Естетичні та гігієнічні властивості темнохвойних та світлохвойних лісів
В основі естетичних властивостей лісових насаджень лежать декоративні якості дерев та кущів, їх просторове розміщення, а також певне поєднання з відкритими поверхнями, що повинно враховуватись при веденні господарства в лісопаркових частинах зелених зон. Основним едифікатором (ландшафтоутворювачем) виступають деревні породи, які
В залежності від едифікатора розрізняють ландшафти хвойного лісу з підрозділом їх на темнохвойні та світлохвойні, ландшафти листяного лісу з поділом їх на ландшафти широколистяного та дрібнолистяного лісу, а також ландшафти мішаного хвойно-листяного лісу. На зовнішній вигляд ландшафтів впливають типи лісу, походження та інші лісівницько-таксаційні особливості. Зовнішній вигляд ландшафту змінюється з віком.
Кожному з названих ландшафтів притаманні свої естетичні та гігієнічні особливості. Ландшафти хвойного
У гігієнічному відношенні хвойні ландшафти кращі, ніж листяні, вони краще захищають місто від вітру, пилу, в більшій мірі впливають на різкі коливання температури повітря.
Ландшафти темнохвойних лісів утворюються ялиною, ялицею, а за межами України – сибірською кедровою сосною тощо. Через високу тіньовитривалість названих деревних порід темнохвойні ландшафти відрізняються значною зімкнутістю пологу, через що під нього проникає мало світла. Тому в цих ландшафтах завжди сутінок, і в поєднанні з сірим забарвленням стовбурів дерев це викликає дещо невеселий настрій у відвідувачів. Разом з тим гостроверха форма крон у ялини та ялиці підкреслює закінчену регулярність ландшафту. Саме темно-зелене забарвлення та гостроверхість крон використовуються для створення контрасту між лісовими ландшафтами, збагачують їх кольорову гаму. Ландшафти темнохвойного лісу дуже корисні для оформлення узлісь та побудови панорам віддаленого плану.
Темнохвойні ліси мають як горизонтальну (одновікові), так і вертикальну (різновікові) зімкнутість. Влітку в цих лісах є відчуття прохолоди, бо температура повітря значно нижча від температури відкритого простору, а вологість – значно вища. Взимку темнохвойні ліси краще від інших захищають від вітру. Темнохвойним ландшафтам притаманна різко виражена “лісова тиша”, яка заспокоює відвідувачів, а геометричність форм зовнішнього вигляду дисциплінує їх.
Ландшафти світлохвойних лісів найчастіше представлені сосняками. Вони, як і ландшафти темнохвойних лісів, особливо привабливі взимку при сніговому покриві. В той же час, на відміну від темнохвойних ландшафтів, світлохвойні багато дечим відрізняються. Завдяки світлолюбності сосняки ростуть при більш рідкому стоянні дерев, під їх полог попадає набагато більше світла, тому вони більш сонячні та світлі. Невисока зімкнутість деревного пологу та зріджене розміщення дерев дозволяють бачити ліс на більшу відстань, розрізняючи елементи рельєфу, нижчі частини стовбурів, підлісок тощо.
Сосняки відмінні своїми декоративними якостями – оранжевим забарвленням верхньої частини стовбурів та товстих гілок, яке гармоніює з зеленою хвоєю, а в безхмарні дні – з голубим небом.
Молоді соснові насадження часто перегущені і не мають високої естетичної цінності через одноманітний вигляд. В стиглому ж віці сосняки створюють воістину монументальну картину лісу, підкреслюючи всю могутність його природи.
Значне прогрівання повітря та грунту під пологом, достатня провітрюваність створюють у сосняках так званий температурний комфорт, який потрібен при відпочинку в лісі. До того ж повітря в сосновому лісі насичене смолистими речовинами, має свій неповторний аромат, викликаючи у людей глибоке дихання, що підсилює циркуляцію крові, активізує обмін речовин в організмі.
Завдяки великій кількості тепла і світла у світлохвойному лісі створюється життєрадісний настрій і в цілому ці ландшафти стимулююче діють на психоемоціональний стан людини. Тому світлохвойні ландшафти відвідуються частіше, ніж темнохвойні. Обмеження відвідування стосується людей з хворобами серця і судин.