Культурологічний словник
ГРУШЕВСЬКИЙ Михайло Сергійович (1866-1934) – український історик, політичний і державний діяч. У 1894-1914 рр. очолював кафедру Східної Європи Львівського університету; з 1897 по 1913 р. – голова НТШ у Львові, створив тут історичну школу, до якої належали М. Кордуба, І. Крип’якевич, С. Томашівський; один з засновників Національно-демократичної партії (1899 р.), з якої незабаром вийшов. Організував і очолив Українське наукове товариство в Києві (1907 р.); з 1908 р. голова Товариства українських поступовців. У 1917-1918 рр. голова Центральної Ради; 29JV.1918 р. обраний Президентом УНР. Після еміграції (1919-1924 рр.), повернувшись до Києва, очолив секцію історії України Історичного відділу ВУАН; член ВУАН з 1923 р., АН СРСР з 1929 р. У 1931 р. заарештований, але незабаром звільнений, висланий до Москви; помер під час хірургічної операції. Г. створив наукову схему історії України, яка докорінно вплинула на подальший розвиток української історіографії; написав понад 2 тис. наукових праць, найвизначніші: “Історія України-Руси” в 10 т., “Історія української літератури” в 6 т.