Гуманізм економічний

Гуманізм економічний – система поглядів на цінності й роль людини в економічній системі та їх втілення у процесі еволюції цієї системи. Зародкові форми Г. е. – у працях У. Петті, який твердив про працездатність вільної людини; в положеннях А. Сміта про моральний аспект людини. Розвитку набули у працях К. Маркса, який стверджував, що за соціалізму основними економічними потребами людини стане власне вдосконалення, всебічний розвиток здібностей як самомети, абсолютний вияв творчих обдарувань, максимальне подовження активного життя. На думку

М. Тугана-Барановського, людська особистість – вища мета у собі; як носії святині людської особистості усі люди рівні. Представники кейнсіанського та інституціонального напрямів виділяють у людині прагнення до збільшення вільного часу, до престижної роботи, а також милосердя, альтруїзм, служіння колективу, суспільству. В. Вернадський у вченні про ноосферу найвищою цінністю називав розумну й добровільну працю людини тощо. З урахуванням структури сучасної економічної системи Г. е. як систему поглядів характеризують у межах найважливіших елементів економічної системи. Г. е. у межах продуктивних
сил передбачає вільний доступ людини до освіти (в т. ч. вищої), набуття професії, наявність змістовної праці, належних умов праці тощо. З огляду на це навіть окремі розвинені країни світу не можуть вважатися гуманними, якщо позбавляють десятки мільйонів людей можливості працювати, отримувати повноцінну середню освіту. В Україні у 90-х XX ст. Г. е. послабився через значне безробіття, обмеження можливостей найбідніших верств населення отримати вищу освіту, внаслідок безробіття відбулася декваліфікація працівників тощо. Г. е. в межах техніко – економічних відносин, суспільного поділу праці (передусім в одиничній формі) означає можливість ротації робочих місць, запровадження на якісно високому рівні бригадної форми організації праці, раціоналізаторську діяльність тощо. У сфері організаційно-економічних відносин Г. е. передбачає участь безпосередніх працівників в управлінні виробництвом, у впровадженні прогресивних форм організації виробництва і праці. У межах відносин економічної власності Г. е. у розвинених країнах світу виявляється у виплаті заробітної плати на рівні вартості робочої сили високої якості, прогресивному оподаткуванні трудових доходів і адекватному відшкодуванні вилучень у формі соціальних витрат держави, привласнення частини прибутків на дивіденди та вкладення в ощадні банки й інші фінансово-кредитні інститути, участі в управлінні власністю, можливості широкомасштабного розвитку народних підприємств, кооперативів, трудової приватної власності та ін. Г. е. господарського механізму означає розвиток прогресивних аспектів державного регулювання, які обмежують негативні сторони механізму ринкового саморегулювання економіки, максимальний розвиток такої функції господарського механізму, як всебічний розвиток людини.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)


Гуманізм економічний - Економічний словник


Гуманізм економічний