Ландшафтна сфера

Розділ 1. ЗАГАЛЬНА ЕКОНОМІКО-ГЕОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА СВІТУ

ТЕМА 3. ЛЮДСТВО – ТВОРЕЦЬ НООСФЕРИ

§ 23. Ландшафтна сфера

Сутність понять “ладшафт” і “ландшафтна сфера”. Унаслідок розвитку і взаємодії біосфери з конкретною територією виникають нові природно-матеріальні системи – ландшафти (з нім. Land – земля, Schaft – взаємозв’язок, взаємозалежність).

Ландшафт (природно-територіальний комплекс) – це ділянка земної поверхні, на якій закономірно поєднані і взаємодіють компоненти природи (рельєф, клімат, поверхневі

води, грунти, рослинний і тваринний світ), утворюючи єдину нерозривну систему.

Ця система має спільне походження, історію розвитку, формується в умовах однорідного геологічного фундаменту, панівного типу рельєфу, однакового клімату, з характерним поєднанням грунтів, рослинних і тваринних угрупувань тощо. Усі компоненти ландшафту існують у тісній залежності один від одного, а взаємозв’язки між ними відбуваються завдяки обміну енергією, речовинами, інформацією.

Сукупність ландшафтів утворює ландшафтну сферу Землі. Це сфера активної взаємодії і глибокого взаємопроникнення неорганічної

сфери, грунту і живої речовини. Ландшафтна оболонка Землі за вертикаллю охоплює всю біосферу, верхню частину літосфери, нижню частину атмосфери. Її мінімальна потужність (30-50 м) – в арктичних пустелях і тундрі, а максимальна (200-250 м) – у вологих екваторіальних лісах і на поверхнях океанів і морів (близько 500 м).

Ландшафтна сфера – це сукупність ландшафтних комплексів суходолу, океанів і льодових поверхонь.

Види ландшафтів. Природно-територіальні комплекси вивчає наука ландшафтознавство. Сучасна наука про ландшафти розчленовує їх на зональні та азональні (мал. 50), природні та антропогенні. Природний ландшафт складається з природних компонентів, які взаємодіють між собою і формуються під впливом природних фізико-географічних процесів – ланд – шафтоутворювальних чинників. Основними природними компонентами ландшафтів є гірські породи, повітря, вода, грунти, рослинний і тваринний світ. Антропогенний ландшафт сформувався за історичний час під впливом господарської діяльності людини і складається з природних і змінених людиною (антропогенних) компонентів, що взаємодіють між собою. Антропогенними компонентами ландшафту є продукти людської діяльності: міста, села, водосховища, ставки, греблі, дороги, кар’єри, шахти, меліоративні споруди, лінії електропередач тощо.

Виокремлюють такі види ландшафтів:

– наземні – формуються на стику літосфери й атмосфери;

– водні (поверхнево-водні) – формуються на стику верхнього шару (200 – 500 м) гідросфери в рідкому стані з надводним шаром (30-50 м) атмосфери. Це аквальні комплекси океанів та морів;

– земноводні – формуються на стику літосфери і гідросфери в рідкому стані з атмосферою. Вони представлені річковими, озерними, літоральними (зона припливів-відпливів) і мілководними морськими комплексами до глибини 200 м;

– донні (підводні) – формуються на стику літосфери з гідросферою в рідкому стані;

– льодові – формуються на контакті гідросфери в твердому стані з атмосферою. Вони представлені ландшафтами гірських, покривних і морських льодовиків.

Антропогенний ландшафт. Це ландшафт, змінений діяльністю людини в процесі виконання нею соціально-економічних функцій відповідною технологією природокористування (мал. 51) У такому ландшафті істотних змін зазнає рослинний і тваринний світ, грунти, мікрорельєф. Виділяють сільськогосподарські, водогосподарські, промислові, призначені для забудови населені пункти, рекреаційні, природоохоронні антропогенні ландшафти.

Мал. 50 Класифікація природних комплексів географічної оболонки

Мал. 51. Антропогенні ландшафти: агроландшафти (2, 4, 5) і техногенні ландшафти (1,3)

Найпоширенішим є агроландшафт, або ландшафт агрокультурний, – це антропогенний ландшафт з переважанням угруповань організмів, що штучно сформовані людиною, які змінили фітоценози та зооценози на значній частині території. Часто краєвиди сільської місцевості теж називають агроландшафтами. На більшій частині території агроландшафту природну рослинність замінено посівами й насадженнями польових, садових і лісових культур. Крім того, у такому ландшафті значних змін зазнали грунти, мікрорельєф, відносно менше змінилися геологічний фундамент та основні риси клімату.

Господарське освоєння агроландшафтів змінювалося із часом, неоднакове воно і в різних природних зонах. Інтенсивно використовують у землеробстві степові та лісостепові території. У тваринництві використовують території тундри, лісотундри, гірські райони. Унаслідок цього виникають агроландшафти з новими функціями та якостями. У процесі сільськогосподарського виробництва сформувалися природно-землеробські, природно-меліоративні та природно-пасовищні комплекси.

Техногенний ландшафт є різновидом антропогенного ландшафту, особливості формування і структури якого зумовлені виробничою діяльністю з використовуванням потужних технічних засобів. Техносфера – найскладніша сфера діяльності людини, що охоплює взаємодію технічних засобів виробництва з природно-ресурсним потенціалом території на основі науково-технічного прогресу. У техносфері перебувають усі штучні об’єкти в межах географічної оболонки Землі (будинки, механізми, промислові споруди, всі об’єкти інфраструктури та ін.), які створила людина з речовин навколишньої неживої природи.

Вплив техногенних катастроф, аварій на ладшафтну сферу. Людська діяльність і виробництво, на жаль, інколи можуть стати причиною аварій і катастроф, що створюють реальну загрозу навколишньому природному середовищу, населенню, матеріальним цінностям. Найбільші аварії трапляються на нафтопроводах, продуктопроводах, у каналізаційних мережах, на атомних електростанціях. Залежно від сфери виникнення катастрофи й аварії поділяють на природні (стихійні), техногенні, екологічні, космічні.

Аварії та катастрофи техногенного характеру – широкомасштабні, відносно раптові ситуації у створених людиною технічних системах, що становлять несподівану, серйозну, з непередбачуваними наслідками загрозу для суспільства. Це – транспортні аварії (катастрофи), пожежі, вибухи, аварії з викидом (загрозою викиду) сильнодійних отруйних речовин, аварії з викидом (загрозою викиду) радіоактивних речовин, аварії з викидом біологічно небезпечних речовин, раптовий обвал будинків, аварії на електроенергетичних системах, аварії на комунальних системах житлозабезпечення, аварії на очисних спорудах, гідродинамічні аварії.

Екологічні аварії та катастрофи – стихійні лиха або антропогенні катастрофи, що призводять до різко негативних змін у середовищі проживання та зазвичай до масової загибелі живих організмів і великих економічних збитків. Це – зміна стану суходолу, просідання, зсуви тощо, наявність важких металів у грунті, інтенсивне забруднення грунтів; зміна стану й властивостей атмосфери – підвищення гранично допустимої кількості шкідливих домішок, утворення великих зон кислотних дощів, руйнування озонового шару; зміна стану гідросфери – різка нестача води, вичерпання природних ресурсів; зміна стану біосфери – зникнення видів рослин і тварин, загибель рослин на великих територіях тощо.

Космічні катастрофи – падіння метеоритів, зіткнення планети з небесними тілами, проникнення космічної радіації внаслідок порушення озонового шару, проникнення збудників інфекційних захворювань і біологічно небезпечних речовин.

Надзвичайна ситуація – порушення нормальних умов життя й діяльності людей на території чи об’єкті, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом, епідемією, пожежею, застосуванням виробів ураження, що призведе або може призвести до загибелі людей, великих матеріальних утрат, істотного погіршення стану навколишнього природного середовища.

Урбанізовані території. В останні десятиліття спостерігається урбанізаційний вибух – швидкими темпами зростають міста і міські угруповання. Місто стає основним середовищем життя людини. Поняття “якість міського середовища” – це забезпеченість житлом, закладами охорони здоров’я, культури, освіти, сфери обслуговування, транспортом, торгівлею та ін. Проте найголовніша складова цього середовища – чисте повітря, вода, зелені насадження, рекреаційні зони і зони відпочинку.

Місто – це складне формування, створене діяльністю людини. У ньому на порівняно невеликій площі розміщені великі промислові підприємства, електростанції, величезна кількість різних видів транспорту і масиви житлових будинків. Густота населення в містах налічує тисячі осіб на 1 км (в Лондоні – 12 тис., Нью-Йорку – 14 тис., Токіо – 19 тис. осіб).

Місто значно змінює всі компоненти природи на своїй території: будівництво змінює рельєф, гідромережу, руйнує грунти; змінюється мікроклімат території – у центрі міста температура завжди вища на 2-8 °С, ніж на околицях; місто знижує швидкість вітру на 10-20 %; взимку великі міста одержують на 15 % менше сонячної радіації, на 30 % менше ультрафіолетових променів. В атмосфері міста налічують десятки елементів, що викидають промислові підприємства, електростанції, автомобілі. Більшість малих річок в місті “заганяють” в труби, у їхні води викидають промислові та побутові відходи, брудний сніг, дощові води. У містах утворюється шум, вібрація, електромагнітні поля, збільшена радіація.

Стан ландшафтів і здоров’я людини. Кожен ландшафт на Землі є унікальним і неповторним, бо має свої фізико-географічні та антропогенні особливості. Людина фізично й емоційно залежить від стану ландшафту, в якому перебуває. Досить прогулятися територією парку чи лісу, щоб побачити, що люди обирають різні місця для відпочинку. Одні розташовуються біля водойм, інші – на галявині лісу, а деякі полюбляють заліснену територію чи гірські масиви. Від того, наскільки ландшафт подобається людині, суттєво залежить якість людського життя. Тому сучасне ландшафтознавство приділяє значну увагу питанням естетики ландшафту, здійснює оцінку й естетичне проектування ландшафтів, дбає про виховання в людини дбайливого ставлення до ландшафту.

Сучасна людина постійно перебуває в підвищеній емоційно-психологічній напруженості. Відповідно виникає потреба в лікуванні, оздоровленні чи просто проведенні вільного часу з метою розваг. Це зумовлює розвиток рекреації, яка поєднує лікування і профілактику, відпочинок і релаксацію, туризм і фізичну культуру.

Рекреаційна географія – комплексна географічна наука, яка вивчає територіальну організацію рекреаційного господарства. За дослідженнями вчених, грошові витрати в постіндустріальному суспільстві на оздоровлення перевищили витрати на їжу, одяг, взуття. Рекреаційні витрати перетворюються на витрати першої необхідності.

Рекреаційними територіями у світі давно визнані Кримський, Карпатський, Французький, Середземноморський, Болгарський Чорноморсько – узбережний, Флоридський і Каліфорнійський у США, Італія, Іспанія, Туреччина, Індія, острів Кіпр, Непал, Таїланд, Єгипет, острови Карибського моря, Бразилія, Нова Зеландія.

Сучасні великі міста стали надто небезпечними і незручними для життя людей, ніж вони були в минулому.