Природні зони Північної Америки. Арктичні пустелі. Тундра. Ліси помірного поясу

Розділ VI Материки північної півкулі

Тема 1. Північна Америка

& 36. Природні зони Північної Америки. Арктичні пустелі. Тундра. Ліси помірного поясу

Пригадайте: 1. Що таке широтна зональність природних зоні Які чинники здатні її порушувати? 2. Які природні зони переважають за площею на материках тропічних широт?

Закономірності розташування природних зон. Завдяки особливостям географічного положення в Північній Америці існують природні зони, відсутні на материках тропічних широт. Розташування природних зон на рівнинах Північної

Америки тісно пов’язане з особливостями зміни клімату. На півночі материка спостерігається широтна зональність природних зон: вони простягаються із заходу на схід і змінюються з півночі на південь. Натомість у середній і південній частинах материка природні зони витягуються з півночі на південь. Це пояснюється різним рівнем зволоження й різницею температур у прибережних і центральних частинах материка в межах помірного та субтропічного кліматичних поясів.

– Порівняйте карту “Географічні

пояси й природні зони світу” з картою “,Кліматичні пояси та області світу”. З’ясуйте, які природні зони збігаються з кліматичними поясами, а які – ні. Чим це зумовлено?

Зона арктичних пустель. Арктичні пустелі займають острівну частину біля материка в межах арктичного кліматичного поясу.

Це край багаторічного льоду та снігу. Рослин тут дуже мало, майже відсутні грунти.

На окремих ділянках улітку ростуть мохи, лишайники, водорості.

Життя тварин пов’язане з водою. Арктичні пустелі – справжнє царство тюленів (мал. 87). Це переважно великі ссавці. Товстий шар жиру рятує їх від сильних морозів і допомагає триматися на воді. Тут чимало моржів, які мають бивні завдовжки 70-80 см. Ними тварини риють дно, шукаючи молюсків, а також пробивають у кризі лунки для дихання. Господарем Арктики вважається білий ведмідь, найбільший із сучасних хижаків. Він чудово плаває, має гострий нюх. Харчується рибою, тюленями, водоростями, не гребує мертвечиною.

На прибережних скелях існують “пташині базари” – поселення різних видів птахів, які живляться рибою: чайки, крячки, поморники, гагарки, кайри.

Тундра. Північне узбережжя материка займає зона тундри. На заході її південна межа проходить по Північному полярному колу, а далі на схід зміщується на південь, аж до Гудзонової затоки. Клімат у тундрі субарктичний. Літо – коротке й прохолодне. Грунт не встигає відтанути на велику глибину. Хоча дощів тут випадає навіть менше, ніж у деяких пустелях, через низькі температури повітря вода мало випаровується й земля перенасичена вологою. Тому тундра – це заболочені безлісі простори.

У тундрі мало поширені родючі тундрово-глеєві грунти. Тут росте небагато рослин: верес, болотні трави, багно. Чимало ягідних чагарників – чорниці, журавлина, морошка, а також карликових дерев: карликова береза, полярна верба, низькоросла вільха. Через промерзання землі коріння не може рости вглиб, а тільки в боки. Під час сильних вітрів високі дерева не утрималися б у грунті.

 Природні зони Північної Америки. Арктичні пустелі. Тундра. Ліси помірного поясу

Мал. 87. Тюлень

– Розкажіть, як тварини пристосовуються до життя в суворих умовах арктичних пустель.

 Природні зони Північної Америки. Арктичні пустелі. Тундра. Ліси помірного поясу

Мал. 88. Олень карибу

Основа життя тундри – лишайники. Ними харчуються травоїдні тварини: олені карибу (мал. 88), вівцебики, зайці, маленькі гризуни лемінги. На гризунів полюють песець, полярний вовк, полярна сова, канюк.

На півдні тундра змінюється смугою лісотундри завширшки до 200 км. Тут ділянки тундри чергуються з острівцями хвойних лісів (переважно в долинах річок).

Тайга. Далі на південь широкою смугою від Кордильєр до узбережжя Атлантичного океану розкинулася зона тайги – хвойні ліси. Тайга тягнеться також вузькою смугою вздовж Тихоокеанського узбережжя на північному заході материка. Клімат тайги помірний. Улітку тут спостерігається виснажлива спека, а взимку – безжальний, пронизливий холод.

У тайзі переважають підзолисті грунти, що містять невелику кількість перегною, оскільки рештки рослин розкладаються повільно. Прохолодний і порівняно вологий клімат сприяє росту хвойних дерев. В американській тайзі ростуть високі й стрункі чорна (канадська) та срібляста ялини (до 60 м заввишки). Величезні площі в Канаді займає бальзамічна ялиця, що має двометровий діаметр стовбура й висоту до 100 м. Це джерело цінної медичної смоли, яку називають канадським бальзамом. Поширена також канадська модрина, деревину якої використовують в лісовій промисловості. На схилах Кордильєр біля Тихого океану ростуть туя, дугласія, а також наймогутніше на Землі дерево – секвоя, або мамонтове дерево (мал. 89). Діаметр її стовбура становить 6-11 м! Живуть секвої 2000-4000 років.

В американській тайзі з копитних водяться олені, лосі, багато хижаків: рисі, вовки, куниці, ведмеді, росомахи. Американський ведмідь гризлі – один із найбільших у світі. Довжина його тіла майже 3 м. Серед гризунів багато білок, бурундуків, бобрів. Тут живе великий хутровий водяний звір ондатра, з хижих птахів – сови, пугачі, яструби.

У зоні тайги інтенсивно вирубують ліси, тому постала нагальна потреба їх збереження та відновлення.

Мішані й широколисті ліси. У східній рівнинній частині материка знаходиться зона мішаних і широколистих лісів, що охоплює територію навколо Великих Північноамериканських озер. У мішаних лісах поширені родючі сірі лісові грунти, у листяних – бурі лісові. М’який і вологий помірний клімат мішаних лісів сприятливий для росту бука, липи, дуба, жовтої берези, білої й червоної сосни. У широколистих лісах ростуть дуби, клени, каштани, ясені, тюльпанове дерево, платани.

 Природні зони Північної Америки. Арктичні пустелі. Тундра. Ліси помірного поясу

Мал. 89. Секвоя

Тваринний світ широколистих лісів зазнав великих утрат унаслідок активного освоєння території людиною. Подекуди тут збереглися дикобраз, скунс, олені, чорний ведмідь барибал, пума, сумчаста тварина опосум.

Коротко про головне!

– Розташування природних зон у Північній Америці має свої особливості. Природні зони арктичних пустель, тундри та лісотундри простягаються в широтному напрямку. Зони мішаних, широколистих, перемінно-вологих лісів, лісостепів і степів, пустель і напівпустель – у меридіональному.

– Для зони арктичних пустель характерні суворий арктичний клімат, відсутність грунтів і розріджена рослинність. Більшість тварин живе у воді.

– Тундра – це заболочені безлісі простори. У ній переважають мохи, лишайники, ягідні чагарники, карликові дерева на тундрово-глеєвих грунтах. Тут водяться олень карибу, лемінг, песець, полярна сова.

– Ліси помірного поясу Північної Америки представлені зонами тайги, мішаних і широколистих лісів. Грунти – підзолисті, сірі й бурі лісові. Найтиповіші дерева – сосна, ялина, модрина, бук, секвоя, дуб, береза. З тварин живуть лось, олень, рись, ведмідь гризлі, скунс, опосум. Лісові зони дуже змінилися внаслідок господарської діяльності людини.

1. Які особливості розташування природних зон спостерігаються в Північній Америці? З чим вони пов’язані?

2. Назвіть найбільші природні зони материка. У межах яких кліматичних поясів вони сформувалися?

3. Охарактеризуйте тундру як природну зону.

4. Складіть порівняльну характеристику природних зон (тундра та мішані й широколисті ліси) за типовим планом.

5. Порівняйте природну зону арктичних пустель Північної Америки з антарктичними пустелями.




Природні зони Північної Америки. Арктичні пустелі. Тундра. Ліси помірного поясу