Метод сходження від абстрактного до конкретного

Метод сходження від абстрактного до конкретного – важливий елемент діалектичного методу дослідження, який передбачає поступовий перехід від пізнання найпростіших економічних явищ і процесів (а отже, найпростіших категорій) до складніших, а від них – до ще складніших за умови утримання останніми у діалектично знятому вигляді змісту попередніх категорій, а також від абстрактного до конкретного, але вже дослідженого, як результату синтезу отриманих раніше знань про окремі його сторони. В процесі пізнання вихідним є абстрактне, а конкретне

виступає як процес синтезу, як наслідок, а не відправна точка. Реальний об’єкт у процесі пізнання окремих його сторін повинен утримуватися в уяві дослідника як передумова. Загалом процес пізнання з урахуванням діалектичної єдності абстрактного і конкретного є рух думки від конкретного (в уяві, спостереженні) до абстрактного і від абстрактного до конкретного, але вже дослідженого, як результату синтезу отриманих раніше знань про окремі його сторони. Переходячи від абстрактного до конкретного,
слід пам’ятати про їх відносну самостійність, про неприпустимість безпосереднього виведення конкретного з абстрактного. Неправильне розуміння співвідношення між абстрактним і конкретним призводить до грубого емпіризму та схоластики. Ці категорії (абстрактного і конкретного) пов’язані між собою низкою проміжних ланок, форм, що передбачає існування суперечності між загальним законом і більш розвиненими конкретними відношеннями. У такому разі загальний закон є абстракцією, поняттям, що виражає суть конкретних економічних явищ і процесів. Саме тому наукова абстракція розкриває їх природу глибше, повніше. Конкретне в цьому контексті є одиничним і особливим й розвивається з цієї суті, з внутрішніх законів та властивих їм суперечностей, є конкретними формами їх вияву. Розглядаючи суть принципу суперечності та М. с. від а. до к., деякі вчені вважають цей метод основним інструментом дослідження економічних явищ і процесів, найбільш загальною формою діалектики як логічного методу пізнання економічної системи. Таке твердження означає насамперед ігнорування ролі закону єдності і боротьби протилежностей у його гносеологічній функції, який є основним інструментом політекономічного, а отже, економічного, дослідження й найбільш загальною формою діалектичного методу пізнання. Так, вивчення економічних категорій у процесі руху передбачає, зокрема, з’ясування того, як категорія “товар” наповнюється елементами якісного змісту, потребує попереднього розгляду товару за домонополістичного капіталізму, відтак розкриття його нових сторін як більш складного конкретного цілого – товару за монополістичного і державно-монополістичного капіталізму – на різних ступенях вищої стадії розвитку капіталістичного способу виробництва, а за умов інтернаціоналізації та глобалізації національних економічних систем – і на цих рівнях. Ця вимога виконується і для кожної зі сторін товару – споживної вартості та вартості. Проте основним інструментом пізнання таких якісних зрушень є принцип суперечності, необхідність чітко відокремити споживну вартість від вартості й зрозуміти кожну в їх своєрідній визначеності, а відтак – їх взаємодії. Таким повинен бути підхід до кожної категорії, до будь-якого закону, обгрунтованого К. Марксом у “Капіталі”. Крім того, принцип суперечності прямо і безпосередньо стосується визначення суті будь-якого економічного явища і процесу, економічної системи загалом, а М. с. від а. до к. – лише опосередковано.




Метод сходження від абстрактного до конкретного