ІННОВАЦІЙНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ
Тема 1. Інновації: становлення та сучасні тенденції розвитку
1.2. Місце та роль інновацій у системі господарювання
Кожна країна одночасно використовує всі джерела розвитку. Конкурентоспроможність і ефективність економіки визначаються структурою джерел її фінансування. Якщо для функціонування і розвитку народного господарства використовується в основному валюта від експорту природних ресурсів, то рівень економічного розвитку такої країни буде низьким.
Звертаємо вашу увагу ще на кілька аспектів сучасного
1. Технологічне ядро: США, Японія, Німеччина, Великобританія.
2. Країни першого технологічного кола: Італія, Канада, Швеція, Голландія, Австрія, Південна Корея та ін.
3. Країни другого технологічного кола: найрозвиненіші країни з точки зору інноваційної складової.
4. Постсоціалістичні країни Східної Європи.
5. Країни СНД.
6. Країни, що розвиваються.
Ці властивості створюють невпевненість і нерівномірність
Проте узагальнення історичного досвіду різних країн переконливо доводить, що чинники ефективного відторгнення економічних реформ передусім пов’язані з неспроможністю суспільства забезпечити потік науково-технічних інновацій, опанування та поширення нових технологій. Водночас саме спрямованість суспільства на досягнення технологічного лідерства самоорганізовує його і створює економічні моделі розвинутих країн. Тому ефективний перехід до ринку і реалізація в Україні відомих принципів функціонування розвинутих економік майже неможливі без вирішення проблеми забезпечення умов для технологічних змін та прискорення інноваційного процесу. Такий висновок підтверджується усім попереднім розвитком України у складі колишнього СРСР.
У світовий інноваційний процес колишній СРСР інтегрувався шляхом змагання у воєнному протистоянні двох систем. Завдяки природній обдарованості нашого народу довгі роки вдавалося тримати військовий паритет зі Сполученими Штатами. Але інноваційний процес в СРСР супроводжувався великим перевитрачанням ресурсів у виробництві. Тому він не виконував головної своєї функції – не прискорював зростання добробуту народу. Як такий, що направляється згори централізованими командами він позбавлявся головної своєї опори і носіїв – маси новаторів-підприємців. Тому на низовому рівні управління сформувалося індиферентне інноваційне економічне середовище, яке не сприймало чергові нововведення ініціативних винахідників.
Відомий американський соціолог І. Валерстайн дійшов висновку, що повоєнна гегемонія США у світі пов’язана насамперед з поступовою концентрацією енергії нації на удосконаленнях процесу виробництва і технологічних нововведеннях. І, відповідно, у майбутньому гегемонія належатиме тій країні, яка здобуде технологічну перевагу. Підтвердженням цієї тези є успішний розвиток Японії, Південної Кореї, Тайваню та інших “нових індустріальних країн”, де науково-технічний прогрес був з самого початку покладений у фундамент соціоструктурної трансформації.
У 1870 р. Британія була країною – технологічним лідером, яка за рівнем продуктивності праці на 20 % випереджала США та ще більше країни Європи і Японію. Через 20 років Сполучені Штати наздогнали її за рівнем продуктивності та обсягом економіки, але до першої світової війни Британія залишалася найбільшим експортером товарів обробної промисловості і першим постачальником технологічних інновацій для Європи. Ця роль перейшла до США тільки після другої світової війни і, як результат, у 1960 р. їх валовий національний продукт на душу населення перевищував такий показник у Британії, франції та Німеччині приблизно в 2 рази, СРСР і Італії – в 4 рази, а Північної Кореї та Нігерії – у 40 разів.
Відомо, що в 60-80-х роках виклик світовому лідеру кинула Японія, яка у 1960 р. відставала за показником ВНП на душу населення від США майже у 5 разів, а нині вже зрівнялася з ними. Вирішальну роль в економічному динамізмі Японії відіграла свідома ставка на максимальні технологічні зміни як фактор виробництва. З табл. 1.1 добре видно, який вклад мав технологічний фактор у темпи зростання виробництва. Жоден з інших зазначених факторів не може конкурувати з технологічними змінами. Але досягти такого становища стихійним шляхом неможливо. Це сталося завдяки свідомій цілеспрямованій науково-технічній політиці уряду. Між іншим, саме японці одними з перших оцінили, переклали і популяризували інноваційну концепцію И. Шумпетера.
Таблиця 1.1
Індекси обсягів виробництва та окремих його факторів японської обробної промисловості в 1970-1987 рр., реальний вимір (1970=100)*
Рік | Виробництво | Праця | Капітал | Матеріали | Енергія | Технологія |
1975 | 116,57 | 88,05 | 125,56 | 110,58 | 110,31 | 260,07 |
1980 | 158,22 | 91,39 | 193,64 | 145,09 | 110,92 | 398,39 |
1985 | 201,67 | 96,22 | 263,95 | 175,16 | 99,32 | 576,60 |
1987 | 211,31 | 94,86 | 297,14 | 177,08 | 96,72 | 686,75 |
*Складено за: Watanabe С. Substitution of Production Factors to Technology // Research Policy. Vol.21.№6,1992.
Чи був японський експеримент випадковістю? Ні, протореним шляхом пішли й інші країни і досягли вражаючих успіхів. Яскравим прикладом інноваційного шляху розвитку стала Південна Корея. Обсяги “забезпечення” корейського “дива” представлені в табл. 1.2.
Таблиця 1.2
Головні показники наукової сфери Південної Кореї
Показник | 1971 | 1976 | 1981 | 1986 | 1988 | 1988 До 1971 (разів) |
Валовий національний продукт, млн. вон | 3376 | 13881 | 45126 | 83833 | 123576 | 36,6 |
Видатки на науку, млн. вон | 10,67 | 60,90 | 293,13 | 1523,28 | 2347,4 | 220,0 |
Видатки на науку відносно до ВНП | 0,32 | 0,44 | 0,65 | 1,82 | 1,90 | – |
Державні видатки на науку, млн. вон | 7,29 | 39,18 | 121,73 | 289,44 | 416,2 | 57,0 |
Приватні видатки на науку, млн. вон | 3,38 | 21,72 | 171,4 | 1233,84 | 1931,2 | 571,4 |
Кількість дослідників, чол. | 2477 | 11661 | 20718 | 47042 | 56545 | 22,8 |
Кількість дослідників на 1000 населення, чол. | 0,08 | 0,33 | 0,54 | 1,33 | 1,35 | – |
*Складено за: Кіт L., Dahlman C. J. Technology Policy for Industrialization // Research Policy. Vol.21. № 5. 1992.
Як бачимо, зростанню ВНП за 17 років у 36,6 разів відповідає зростання витрат на науку у 220 разів, причому такі витрати в приватному секторі економіки за цей час збільшилися в 571,4, рази. Показник зростання кількості дослідників не піддається інфляції, як гроші, тому його збільшення у 22,8 рази вражає. Таким чином, досвід Південної Кореї переконливо доводить, що економічне “диво” має потужне інноваційне підгрунтя, тобто теорія ендогенного науково – технічного прогресу повністю підтверджується практикою.
Технічний прогрес кардинально змінив склад світової торгівлі. В ній сьогодні пріоритет належить промисловим виробам, виготовленим за допомогою інтенсивного застосування науково-технічних знань. Змінився також зміст концепції порівняльного зиску. Конкурентоспроможність країни на світовому ринку багато в чому стала залежати від її здатності генерувати чи швидко опановувати інновації.
(2 votes, average: 5,00 out of 5)