Безпека життєдіяльності
1. ОСНОВИ БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ
1.5. Психологічні властивості людини
1.5.2. Мислення
Мислення – це процес пізнання. Наслідком мислення є думка. Здатність мислити – властивість людини.
Мислення – процес відтворення загальних властивостей предметів і явищ, знаходження закономірних зв’язків і відносин між ними.
Мислення дає змогу пізнавати те, чого ми безпосередньо не спостерігаємо, передбачити хід подій, результати наших власних дій, прогнозувати розвиток процесу і результати майбутніх
Мислительні дії та операції. Мислення (розумові операції) складається з таких процесів, як порівняння, аналіз, синтез, абстрагування, конкретизація, узагальнення, які взаємозв’язані та існують як система операцій, у якій дія кожної з них є зворотною операцією.
Порівняння визначає подібні і відмінні ознаки, властивості рівних об’єктів. Все в світі пізнається не інакше, як через порівняння.
Аналіз – мислене розчленування об’єктів свідомості, виділення окремих їх частин, елементів, ознак і властивостей.
Синтез
Абстрагування – мислене відокремлення одних ознак та властивостей від інших і від предметів, яким вони притаманні. Абстрактним є наукове мислення, тому що абстракція відіграє провідну роль в утворенні тих понять, у яких воно виявляється і якими оперує; абстракція готує основу для широких і грунтовних узагальнень.
Пізнання являє собою рух думки від конкретного до абстрактного і знову до конкретного.
Конкретизація – це перехід від абстрактного до конкретного.
Узагальнення – розкриття загальних властивостей і відношень, що існують в реальній дійсності. Від глибини узагальнень залежить і коло передбачень, які може зробити людина.
Форми мислення. Розрізняють три форми мислення: судження, умовиводи, поняття.
Судження – це рух нашого мислення, ототожнення і розрізнення його об’єктів, переходи від поодинокого до загального, від конкретного до абстрактного і навпаки, від причини до наслідку, від частини до цілого.
Судження – форма мисленого відображення об’єктивної дійсності. В судженні ми завжди стверджуємо або заперечуємо наявність у певному об’єкті якихось ознак, властивостей, зв’язків з іншими об’єктами.
Судження є істинним, якщо воно адекватно відображає зв’язки та взаємовідносини, що існують в об’єктивній дійсності, і що перевіряється практично.
Міркування являє собою низку пов’язаних між собою суджень, спрямованих нате, щоб з’ясувати істинність якої-небудь думки, довести її або заперечити, відстояти її в суперечці.
Умовиводом називають таку розумову дію, або форму мислення, в якій з одного або декількох певним способом зв’язаних суджень, що відображають взаємовідношення предметів чи явищ об’єктивної дійсності, виводиться нове судження. Умовиводи бувають індуктивні, дедуктивні та аналогічні.
Індуктивний умовивід – умовивід, в якому ми йдемо від фактів до узагальнень, від менш загальних – до більш загальних суджень.
Дедуктивний умовивід – умовивід, в якому ми йдемо від загальних суджень до часткових і поодиноких.
Індукція і дедукція нерозривно пов’язані між собою в людському мисленні. За допомогою індукції робляться загальні висновки, Шляхом дедукції застосовуємо їх до нових ситуацій.
Аналогія – умовивід, що грунтується на подібності деяких ознак об’єктів.
Мислення є логічним, якщо хід думок правильно відображає зв’язок предметів, явищ об’єктивної дійсності.
Поняття формуються у процесі мислення, в судженнях і умовиводах про предмети і явища об’єктивної дійсності.
Кожне поняття характеризується певним обсягом і змістом. Обсяг поняття – це відображене в ньому коло об’єктів, а зміст – відображена в ньому сукупність їх істотних ознак.
Загальні поняття – поняття, в котрих відображаються істотні властивості класів предметів.
Конкретні поняття – поняття, в котрих відображаються певні предмети, явищами їх класи з їхніми істотними ознаками, зв’язками і відношеннями.
Абстрактні поняття відображають ті чи інші властивості об’єктів відокремлено від них самих (хоробрість, добро, вартісність), які є завжди загальними.
Різновиди мислення. Мислення відбувається за загальним познаками, спільними для всіх людей, водночас набуває відмінних особливостей залежно від змісту задач. Відповідно до цього мислення буває технічним, науковим, художнім тощо.
Технічне мислення спрямоване на розв’язання різних технічних задач.
Наукове мислення спрямоване на розв’язання теоретичних, наукових задач. Художнє мислення виявляється у виконанні завдань художнього зображення особливостей дійсності, зокрема людей, їх життя, суспільних і виробничих відносин.
Індивідуальні відмінності в мисленні людей. Мислення за тих чи інших умов характеризується глибиною, послідовністю, самостійністю, критичністю, гнучкістю, швидкістю.
Глибина мислення характеризується вмінням людини проникнути в суть пізнаваних явищ, розкривати їх причини, дошукуватися їх основ, всебічно з’ясовувати їх зв’язки з іншими явищами об’єктивної реальності, передбачати хід подій.
Поверховість мислення протилежна глибині мислення. Це вдоволення частковим з’ясуванням зв’язків тих чи інших явищ, недостатня диференціація зрозумілого і незрозумілого, доведеного і недоведеного.
Послідовність мислення полягає в умінні людини дотримуватися його логічних правил, не суперечити самій собі в своїх міркуваннях, доводити і обгрунтовувати свої висновки, стежити затим, щоб думки випливали одна з одної, не відхилялися від теми міркування; дотримуватися певного плану у викладі думок, контролювати їх хід. Послідовність – істотна властивість правильного мислення.
Самостійність мислення – вміння людини ставити нові проблеми, знаходити нові підходи до їх розв’язання, виявляти ініціативу в розв’язанні тих завдань, котрі постають у повсякденному житті. Це необхідна передумова новаторства в науці і техніці.
Критичність мислення полягає у здатності переглядати погляди, теорії, що вже склалися, змінювати їх, якщо вони вступають у суперечність з новими даними науки і практики.
Гнучкість мислення – вміння змінювати спосіб розв’язання проблеми, знаходити нові шляхи її розв’язання, бути вільним від шаблону в з’ясуванні питань, беручи при цьому до уваги конкретні обставини, за яких відбуваються ті чи інші явища, події.
Інертність мислення вимірюється часом, протягом котрого різні люди впорюються з одними і тими самими пізнавальними завданнями, правильно й обгрунтовано їх розв’язуючи.
Розрізняють три види мислення: наочне, діюче, пов’язане з практичною діяльністю; образне, при якому предмети безпосередньо не сприймаються, а уявляються в пам’яті (уявлення деяких технологічних операцій); абстрактне, коли вивчаються загальні поняття і закономірності.
Особливий тип мислення, характерний для оператора – оперативне мислення, яке здійснюється в ході практичної діяльності та спрямоване на розв’язання практичних завдань і характеризується швидкістю.
Властивості мислення, такі як швидкість, винахідливість, кмітливість, точність дії при раптовій зміні ситуації вимагають спеціального тренування як в реальних умовах, так і шляхом моделювання складних ситуацій чи окремих їх елементів за допомогою тренажерів і спец методів.
(2 votes, average: 2,50 out of 5)