МОРФОЛОГІЯ. ОРФОГРАФІЯ
Сполучник як службова частина мови
Написання сполучників разом, окремо й через дефіс
Пишуться Разом складні сполучники, утворені з двох або більшої кількості слів: Аби, аніж, втім, зате, мовби, мовбито, начеб, начебто, немов, немовби, немовбито, неначе, неначебто, ніби, нібито, буцімто, ніж, отже, отож, притім, притому, причім, причому, проте, себто, таж, також, теж, тобто, тож, цебто, щоб, щоби, якби, якщо.
Пишуться Окремо всі слова у складених сполучниках: Дарма що, для того щоб, з тим щоб, з того часу як, замість того
Пишуться Через дефіс сполучники Отож-то, тим-то, тому-то, тільки-но, якби-то.
Слід відрізняти сполучники від однозвучних повнозначних слів з прийменниками або частками, які пишуться окремо:
Справжнє почуття хоча ні на кого й не зважає, Проте (= але) й не ображає нікого… (О. Гончар). В криницю старості не заглядай, Про те, яким, ти будеш, не гадай (Д. Павличко).
Хоч мороз і припікає, Зате (= однак) комарів немає
Якби (= коли б) не було ночі, то не знали б, що таке день (Народна творчість). Як би там не було, комусь належало це перевірити… (О. Гончар).
Якже (= якщо) хто запізниться, чекати не будемо. Як же Не хотілося розлучатися!
ЯкщО (= коли) не можна бути вічно юним, то змолоду не будь старим бодай! (Д. Павличко). – Що ти робиш? – Як що? Те, що ти мені доручив.
Між ними ще такого не бувало, Щоб (= аби) доходили у будь-чому згоди (Ю. Збанацький). Про Що б не писав поет…, він завжди кінець кінцем пише про людину… (М. Рильський).
Таж (= адже) величне приходить не черство, все величне – від серця іде (П. Тичина). “Та ж не в тім річ”, – хвилювалась дівчина (О. Гончар).