Називні речення – Односкладні речення

СИНТАКСИС І ПУНКТУАЦІЯ

Односкладні речення

Називні речення

Називними називаються такі односкладні речення, у яких головний член стверджує наявність предметів або явищ.

Головний член у таких реченнях виражений іменником у називному відмінку. Іноді при головному члені можуть уживатися означення й додатки, а також частки ось, он, що за, ось так та ін. Дорога. Ранок. Тиша (М. Рильський). Печалі бронзове лиття (Л. Костенко). Промерзлий Шлях… Швидкі Тачанки (Є. Плужник). Ось – День плодів (Є. Маланюк). Ось мій Поріг (Б. Олійник).

Різновидом

називних речень є так званий Називний відмінок уЯвлення, або називний теми, який визначає тему на початку твору й викликає особливі почуття щодо якоїсь особи, предмета чи явища.

Василь Симоненко… Сонячне, палахкотливе ім’я цього поета, доки й світу, пломенітиме до нових поколінь пульсуючим, тривожно-радісним, бунтівливим сяйвом непотьмареної правди, непоганьбленої духовності (А. Ткаченко).

Зверніть увагу!

У називних реченнях головний член може поширюватися тільки означенням або додатком і ні в якому разі не обставиною. У наведених нижче прикладах виділені називні речення. Інші речення двоскладні з нульовими присудками. Хата… Біля хати садочок (О. Ковінька).

Труди і дні. Віки й епохи.

Думки, спресовані в слова.

А понад всім – покриті мохом

Могильні плити і трава.

М. Луків


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)


Називні речення – Односкладні речення - Довідник з української мови


Називні речення – Односкладні речення