Загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль – Займенник

МОРФОЛОГІЯ. ОРФОГРАФІЯ

Займенник

Загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль

Займенником називається самостійна частина мови, що вказує на предмети, ознаки чи кількість, але не називає їх.

Так, займенник Я вказує на особу того, хто говорить, ТИ – на співрозмовника, Він – на особу чи предмет, про які говориться, Такий – на будь-яку ознаку, Стільки – на кількість.

Займенники співвідносяться з іменниками, прикметниками та числівниками і відповідають на питання Хто? що? який? чий? ск ільки?

Займенникам,

що вказують на предмети, властиві морфологічні ознаки, подібні до іменників. Одні з них указують на істот (Я, ти, ми, ви, хтось, хто-небудь), інші – на неістот (Що, щось, абищо). Окремі з них можуть мати рід (Він, вона, воно) і число (Вони, ми). Усі займенники, що вказують на предмети, змінюються за відмінками (Його, кому-небудь, абичим).

Займенники, що вказують на ознаки предметів, поєднуються з іменниками і змінюються відповідно до форм іменників за родами, числами і відмінками (Мій зошит, мого зошита, мої зошити;

моя книга, моєю книгою, у моїх книгах).

Займенники Стільки, скільки змінюються, як кількісні числівники, за відмінками, а Котрий, як порядковий числівник, за відмінками, родами і числами (Скількох, скількома; котрий, котре, котрої, котрими).

У реченні займенники, що вказують на предмети, можуть виступати підметом, іменною частиною складеного присудка, додатком, обставиною. Ми з тобою просто – Ти і я (В. Симоненко). На шлях Я Вийшла ранньою весною і тихий спів несмілий заспівала, а Хто стрівався на шляху Зо мною, того я щирим серденьком вітала (Леся Українка). Йому знову хотілося побачити Одарку Біля-Себе (Б. Грінченко).

Синтаксична функція займенників, що вказують на ознаку, схожа з прикметниками. Ці займенники виступають переважно означенням або іменною частиною складеного присудка. Цвіт В моєму серці, ясний цвіт-первоцвіт, ти Той Цвіт, мій друже… (П. Тичина). З тим свистком життя спалахувало і все довкола Ставало Якимось іншим (Ю. Смолич). Ти, дівчино, Не Моя (Народна творчість)

Займенники, співвідносні з числівниками (Стільки, скільки), вказують на невизначену кількість, змінюються лише за відмінками, виконують роль підмета, додатка, обставини або означення.

Скільки зір у весняному небі, Стільки співів У серці моїм (В. Сосюра). Скільки ж казок про нас перекажуть? Стільки ж пісень проспівають про нас? (О. Довженко). “Скільки ще Годин їхати?”- поцікавився Дорош (Григорій Тютюнник). Запашна, співуча, гнучка, милозвучна, сповнена музики і квіткових пахощів – Скількома епітетами супроводяться визнання української мови (О. Гончар).




Загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль – Займенник