ІННОВАЦІЙНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ
Тема 5. Комплексне оцінювання ефективності інноваційної діяльності підприємства
5.4. Оцінка економічної ефективності інноваційної діяльності
Економічну ефективність інноваційної діяльності, зокрема при впровадженні нової техніки, розраховують за умовами використання нової техніки за розрахунковий період.
Економічну ефективність (Еm) від реалізації певного рішення за певний розрахунковий період Т обчислюють за формулою:
Де Рm – вартісна оцінка результатів від
Вm – вартісна оцінка витрат на здійснення заходу за цей же період,
Грн.
Даний спосіб обчислення економічної ефективності є однаковим як при розрахунку народногосподарського, так і комерційного ефекту від впровадження нововведень.
Результат Рm, є сумою основних (Росн) і супутніх (Рсуп) результатів:
Оцінку основних результатів здійснюють за формулами:
– для нових засобів праці тривалого використання
– для нових предметів праці
Де Цt – ціна одиниці продукції, виробленої з використанням нових засобів або предметів праці у t-му році, грн.;
Nt – обсяг використання нових засобів або продуктів праці у t-му році, натур, один.;
Уt – витрати предметів праці на одиницю продукції в t-му році, натур, один.;
Пt – продуктивність засобів праці в t-му році, натур, один.
Оцінка сукупних результатів включає додаткові економічні результати в різних сферах народного господарства, а також економічну оцінку соціальних і екологічних наслідків від реалізації нововведення, яку можна здійснити за формулою:
Де ptc, e – вартісна оцінка, соціальних і екологічних наслідків від реалізації нововведення в t-му році, грн.;
Rjt – розмір окремого результату в натуральних вимірниках з урахуванням масштабів його впровадження в t-му році;
Ajt – вартісна оцінка одиниці окремого результату у t-му році, грн.;
N – кількість показників впливу нововведення на навколишнє середовище і соціальну сферу, що враховуються при впровадженні.
Вартісна оцінка сумарних витрат (Вm) на реалізацію нововведення за розрахунковий період включає витрати на виробництво (Ввир) і використання (Ввикор) продукції:
При цьому витрати на виробництво і при використанні нової техніки обчислюють однаково з врахуванням фактора часу за формулою:
Де ct – поточні витрати при виробництві (використанні) нової техніки в t-му році без амортизаційних відрахувань на реновацію, грн.;
Kt – одноразові витрати при виробництві (використанні) нової техніки в t-му році, грн.;
Лt – залишкова (ліквідаційна) вартість основних фондів, що вибувають у 1;-му році, грн.
До складу поточних витрат ct включають витрати, які враховують при існуючому порядку калькулювання собівартості продукції, а на ранніх стадіях розробки нової техніки (коли відсутня конкретна інформація для розрахунку поточних витрат) використовують один із можливих методів обчислення собівартості проектованої нової техніки:
– питомих ваг;
– графоаналітичний;
– кореляційний;
– планової калькуляції.
До складу одноразових витрат kt включають капітальні вкладення та інші витрати одноразового характеру, необхідні для створення і використання нової техніки незалежно від джерел фінансування.
При обчисленні економічної ефективності нововведень може виникнути ситуація, коли нове технічне рішення виявиться вигідним для народного господарства в цілому, але призведе до зростання витрат та погіршення інших показників роботи наукових організацій і підприємств-виробників.
Тому, крім обчислення загальної величини економічного ефекту, слід визначити ту його частку, що має одержати кожний причетний до процесу створення і впровадження нововведення. Тобто необхідно обчислювати комерційний ефект, для оцінки якого в ринкових умовах може, використовуватись показник прибутку, що залишається у розпорядженні наукової організації, підприємства (Пt):
Де Qt – виручка від реалізації продукції науково-технічного або виробничо-технічного призначення у t-му році, грн.;
Сnt – собівартість тієї ж продукції у t-му році, грн.;
Ft – загальна сума податків та інших виплат з прибутку наукової організації, підприємства у t-му році, грн.
Результати реалізації нововведень впливають на розрахункові показники роботи споживачів нової техніки.
Приріст прибутку за рік від виробництва продукції за допомогою нової техніки (∆П) можна обчислити за формулою:
Де С1, С2 – собівартість одиниці продукції, виготовленої за допомогою базової і нової техніки, грн./од.;
Ц1 , Ц2 – гуртова ціна одиниці продукції при використанні базової і нової техніки, грн./од.;
N1 , N2 – обсяг виробництва продукції за допомогою базової і нової техніки, од./рік.
Умовне вивільнення працівників у зв’язку із впровадженням нової техніки (∆r) визначають за формулою:
Де В1, В2 – продуктивність праці до і після впровадження нової техніки, грн./чол.
Економію капітальних вкладень (∆К) визначають із співвідношення:
Де В1, В2 – продуктивність одиниці базової і нової техніки за одиницю і часу, натур, од. або грн. за од. часу;
К1, К2 – питомі капіталовкладення на одиницю продукції при використанні базової і нової техніки, грн.
Зниження матеріальних витрат (∆М) обчислюють:
Де М1, М2 – матеріальні витрати на одиницю продукції при використанні базової і нової техніки, грн./од.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)