ДІЛОВА УКРАЇНСЬКА МОВА
Розділ 3. Граматична парадигма самостійних частин мови в ділових паперах
3 .6. Прислівник
Прислівник – це повнозначна незмінювана частина мови, що виражає ознаку дії, стану чи ознаку якості або предмета
Прислівник у реченні пов’язується з дієсловом, виконуючи роль обставини дії: наприклад, “Державний службовець повинен:
– сумлінно виконувати свої службові обов’язки;
– шанобливо ставитися до громадян, керівників і співробітників, дотримуватися високої культури спілкування;
–
Прислівник може також пов’язуватися з прикметником, дієприкметником або іншим прислівником, слугуючи для вираження ознаки якості у ролі обставини міри, ступеня: Наприклад, “Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя” (Конституція України. – Ст. 27).
Рідше прислівник входить у зв’язок з іменником, виконуючи роль неузгодженого означення. Менш типовою
Правопис прислівників | ||
Спосіб написання | Правила | Приклади |
Разом | Разом пишуться прислівники: 1) утворені від іменника, числівника, займенника, прислівника у поєднанні з прийменником 2) утворені за допомогою префіксів прийменникового походження 3) мають префікси прийменникового походження і суфікси – о, – е(-є); – и, – ки; -у(-ю), – а, – я; – і 4) утворені за допомогою злиття основ 5) утворені сполученням часток аби, ані, де, чи, що, як із будь-якою частиною мови | Ввечері, востаннє, втроє, внічию Зараз, заміж, набік, униз Знизу, вгорі, напевно, втретє, насправжки, безвісти Мимохідь, горілиць, босоніж, мимоволі, насамперед, повсякчас абиколи, деколи, чимало |
Через дефіс | Дефіс пишеться у таких випадках: 1) після префікса по – у прислівниках з суфіксами – е, – и, – ому, – ему(-єму) 2) утворені з префікса по – і порядкового числівника на – е 3) після префіксів будь-, казна-, хтозна- 4) перед суфіксами – небудь, – таки, – то, – от 5) при складанні слів однакових, близьких або протилежних за змістом (синонімічних чи антонімічних прислівників) 6) в яких повторювані основи, розділені прийменниками, що перейшли в суфікси, і частками | По-українськи, по-товариському По-перше, по-четверте Будь-як, казна-де, хтозна-куди, як-небудь, де-таки, як – от, десь-то пліч-о-пліч, віч-на-віч, зроду-віку, Мало-помалу, давним-давно, часто-густо, Ледве-ледве, зроду-звіку всього-на-всього |
Окремо | Окремо пишуться прислівникові сполучення (вони виконують у реченні роль обставин), які складаються з прийменника та іменника, що не втратили повністю ознак, властивих їм як частинам мови (іменник зберігає лексичне значення і граматичну форму, прислівник – граматичне значення): 1) утворені від іменника з прийменниками без, в, до, з, на, під, по; 2) в яких повторюються основи, розділені прийменниками; 3) утворені поєднанням іменника в називному відмінку з іменником в орудному відмінку. | Без сліду, без упину, під силу, з переляку, 3 радості, в затишку, в нагороду, на зло, на льоту, на чолі, до вподоби, до пари, по змозі Раз у раз, з року в рік Кінець кінцем, одним одна |
Орфограми в прислівниках
Назви орфограм | Правила | Приклади |
Одна буква н і дві букви нн у прислівниках | У прислівниках пишеться стільки н, скільки їх було у прикметниках і дієприкметниках, від яких вони утворені. | Давній – давно, розкішний – розкішно, синій – синьо, старанний – старанно, натхненний – натхненно |
Не з прислівниками | Не з прислівниками на – о, – е пишеться разом: 1) якщо не є префіксом, за допомогою якого утворюється нове слово з протилежним лексичним значенням; 2) якщо прислівник без не не вживається (не з частиною кореня). Не є часткою і пишеться з прислівниками на – о,-е окремо: 1) коли не заперечує лексичне значення слова, що протиставляється в реченні іншому слову; 2) коли прислівник виступає в реченні присудком. | Байдуже – небайдуже, далеко – недалеко, Вдоволено – невдоволено Невгамовно, невилазно, невпізнанно, невпинно Не бездарно, а талановито, не глибоко, а мілко |
Ні з прислівниками | Ні у прислівниках, як правило, є префіксом і тому пишеться разом. У ролі частки ні виступає у фразеологічних зворотах. | Нітрохи, нізвідки, нізащо Ні туди ні сюди, ні так ні сяк |
Букви и, і в кінці прислівників | Буква и пишеться в кінці прислівників після букв, що позначають тверді приголосні, а буква і – після букв, що позначають м’які або пом’якшені приголосні. Завжди пишемо и: А) у кінці прислівників після г, к, х; Б) у кінці прислівників з префіксом по-. | Почасти, догори, восени В цілості, вгорі, іззовні Навкруги, навтіки, верхи По-китайськи |
Російський варіант | Суржиковий варіант | Український варіант |
В дальнейшем | В дальнішому | Надалі |
(1 votes, average: 5,00 out of 5)