Біологія
Зоологія
Підцарство Найпростіші, або Одноклітинні
Клітина найпростішого – це самостійний організм, якому властиві всі життєві функції: обмін речовин, подразливість, розмноження, пересування в просторі.
Усі найпростіші належать до еукаріот, їхні клітини мають оформлене ядро, в якому міститься генетичний матеріал. Від навколишнього середовища клітина відмежована клітинною мембраною, яка виконує бар’єрну та захисну функції. У цитоплазмі розрізняють два шари: ектоплазму (зовнішній)
Скоротлива вакуоля – це органела осморегуляції, що контролює надходження води в клітину. Вода накопичується в скоротливій вакуолі, а внаслідок її скорочення виливається назовні крізь пору. Інші функції скоротливої вакуолі: виділення – разом із водою назовні виводяться продукти обміну
Як і всім живим організмам, найпростішим притаманна подразливість – здатність реагувати на різні зміни навколишнього середовища. Подразливість одноклітинних носить характер таксису. Розрізняють позитивні таксиси – рух до джерела подразнення, і негативні – уникнення дії подразника.
За типом живлення найпростіші можуть бути фототрофами і гетеротрофами. Деякі одноклітинні, наприклад евглена зелена, в умовах яскравого освітлення поводяться як фототрофи, а в темряві, за наявності органічних речовин, переходять на гетеротрофний тип живлення. Серед найпростіших зустрічаються вільноживучі (прикріплені, вільноплаваючі) і паразитичні форми. Вільноплаваючі здатні до активного руху, який забезпечується мінливими виростами клітини – псевдоподіями, (амеби, радіолярії), джгутиками (хламідомонада, трипаносома), війками (інфузорії). Багато з найпростіших утворюють колонії (вольвокс). Деякі одноклітинні пристосувалися до паразитичного способу життя (дизентерійна амеба, малярійний плазмодій).
Найпростіші поширені повсюдно. Вони освоїли прісні, морські води та грунт. Багато найпростіших, що живуть у Світовому океані, мають мінеральний скелет (ФорамініферИ, радіолярії) з кальцій карбонату або силіцій оксиду. Після відмирання організмів ці скелети утворюють потужні донні поклади.
На сьогодні описано понад 30 тис. видів найпростіших. У підцарстві Найпростіші виділяють такі типи: СаркомастигофорИ, СаркодовІ, СпоровикИ, ІнфузоріЇ.
Клас Саркодові. Клітина саркодових вкрита плазматичною мембраною, проте багато видів мають раковину. Органелами руху і захоплення їжі у представників класу є непостійні вирости цитоплазми – псевдоподії (несправжні ніжки). Основна маса саркодових – мешканці моря; у прісноводних форм є так звані скоротливі вакуолі, що забезпечують виведення з клітини надмірної кількості води. Живляться саркодові водоростями, бактеріями та іншими найпростішими. Розмножуються як нестатевим, так і статевим способом.
Амеба протей – типовий представник саркодових. Мешкає в прісних водоймищах. Зовні тіло амеби вкрите плазмалемою. Характерна особливість – відсутність постійної форми тіла; клітина утворює вирости – псевдоподії (несправжні ніжки), за допомогою яких амеба пересувається. В ендоплазмі розташовується травна вакуоля і численні поживні включення, скоротлива вакуоля, ядро й інші органели. Захоплення їжі здійснюється шляхом фагоцитозу: несправжні ніжки оточують поживну частку, після чого відбувається її поглинання й утворення травної вакуолі.
Клас Джгутикові. Орган руху – джгутикИ. Більшість джгутикових має постійну форму, проте деякі види зберігають здатність утворювати псевдоподії. Серед джгутикових є організми з автотрофним, гетеротрофним і змішаним типами живлення.
Евглена зелена – характерний представник джгутикових. Значно поширена в прісноводних водоймах. Евглена має один джгутик. У передній частині клітини знаходиться яскраво-червоне вічко – стигма, що виконує функцію визначення джерела світла (евглена виявляє позитивний фототаксис). У цитоплазмі присутні зелені хлоропласти, що містять хлорофіл. Зовнішній шар цитоплазми утворює пелікулУ.
Евглена здатна змінювати характер живлення й обміну речовин залежно від умов середовища: на світлі їй властивий автотрофний тип, у темряві – гетеротрофний.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)