Філософія посбіник
Тема 5. ПРАКСЕОЛОГІЯ
§ 1. Практика, її структура і різновиди
Практично-діяльнісні виміри сутності людини
Важко, а то й неможливо знайти людину, яка за все своє життя не виконала б навіть однієї найменшої дії. У цьому знаходять точку збігу, наприклад, такі непримиренні ідеї, як біблійне, християнське вчення про створення людини і не менш відомий твір Фрідріха Енгельса “Роль праці у перетворенні мавпи на людину”. Вказана спільність стосується, звісно, звичного, земного життя. Фізична праця не завжди результативна:
У темі “Філософська антропологія” йтиметься про наявні в історії культури визначення людини. Нагадаємо деякі зі шкільної програми: “Людина – тварина, яка вміє виробляти речі”; “Людина – це тварина, здатна продукувати засоби виробництва”; “Людина – тварина, здатна до свідомих цілеспрямованих дій”; “Людина – тварина, що живе у світі свободи і є творчим суб’єктом”; “Сутність людини є сукупність відносин з іншими людьми”; “Праця створила людину і становить її сутність”; “Людина – істота, яка підкоряється моральному імперативові”; “Людина – звір, що прагне нового” і т. п.
Як бачимо, сутність людини так чи інакше описується характеристиками практики. Це не випадково. Практика справді прямо стосується людської природи. Усі різновиди практичної діяльності впливають на сутнісну визначеність людської істоти.