ЧАСТИНИ МОВИ
ІМЕННИК
& 19. Правопис іменників жіночого роду з нульовим закінченням у початковій формі в орудному відмінку однини
169. 1. Прочитай і перекажи текст. Поясни, як ти розумієш відповідь дідуся.
Пішли одного разу три жінки по воду до річки. Набрали повні відра і йдуть повагом додому. Коли вибігають попереду жінок на дорогу три хлопчики – їхні сини.
Один пісню заспівав – солов’єм заливається. Другий на руки став, а потім колесом пішов по дорозі. А третій підбіг до матері, взяв у неї повні відра і поніс.
Проходять
– Ну, як вам, дідусю, наші сини?
А дідусь глянув на перших двох хлопчиків, похитав з печаллю головою, а до третього прйязно посміхнувся і сказав:
– А я тільки одного сина бачу.
За Валентиною Осєєвою
2. Випиши виділені іменники, поставивши їх у початковій формі. Яке закінчення вони мають? Які зміни відбуваються в основі одного з іменників в орудному відмінку?
3. Звір свій висновок з правилом.
Іменники жіночого роду з нульовим закінченням у початковій формі в орудному відмінку однини мають закінчення – у (-ю). Перед закінченням м’які
Зверни увагу! Не буває подовження звуків в іменниках жіночого роду в орудному відмінку однини перед закінченням – у (-ю), якщо їх основа закінчується двома приголосними звуками: якість – якістю, повість – повістю.
170. Запиши іменники любов, Об, верф у стовпчик в орудному відмінку, а через риску подай їх звуковий запис. Після яких приголосних в іменниках жіночого роду подвоєння також не відбувається? Сформулюй правило. Пригадай, чому в цих словах в орудному відмінку пишеться апостроф. Про що він свідчить?
Не подовжуються приголосні [б], [в], [ф] в орудному відмінку однини іменників жіночого роду, після яких закінчення – ю позначає звуки [йу].
На письмі після букв б, в, ф перед закінченням – ю, а також у слові матір’ю ставиться апостроф.
171. 1. Прочитай текст. Яка його тема? Чи допомагає хтось із вашого класу чи школи одинокому дідусеві чи бабусі так, як Оксанка? Як ти оцінюєш ставлення дівчинки до старої одинокої людини?
Старий одинокий ветеран війни сидить біля вікна, милується прощальною красою осені, небесною (синь) і чекає Оксанку. Коли дідусь думає про неї, серце його наповнюється (вдячність) і (любов).
Ось уже півроку минуло з того дня, як маленька школярка несміливо підійшла до нього, коли він, волочачи хворі ноги, йшов за покупками, і з (щирість) сказала:
– Я Оксанка, сусідка ваша. Хочете, я з (радість) буду вам допомагати?
І відтоді вона майже щодня заходить до нього на часинку – збігає в магазин, інколи з (ретельність) прибере в кімнаті, пробує навіть куховарити. Дівчинка стала для нього найріднішою в світі. До зустрічі з нею його серце було оповите (самотність) і (печаль). Але вражений (людяність), (щирість), (привітність) дівчинки, дідусь Андрій знову повернувся до життя.
Задзеленчав дзвоник. “Мабуть, Оксанка-сонечко”,- подумав ветеран і, переборюючи біль у покалічених ногах, поспішив відчинити двері дівчинці.
2. Випиши іменники, що в дужках, ставлячи їх в орудному відмінку однини. Поясни написання їх закінчень.
3. Визнач граматичну основу у першому реченні. Поясни вживання розділових знаків.
172. 1. Спиши текст, ставлячи слова, що в дужках, у потрібному відмінку. Визнач відмінок іменників.
Ліс. Він зачаровує оксамитовим килимом моху, (прозорість) і (незворушність) повітря, неповторною (краса). Струнка береза у своєму (одвічне срібло) вітально змахує (шовкова хустина), сосна спроквола погойдує (міцне гілля). А плакуча верба водограйно струменить (зелена коса). Вона немов просить з (радість) і (печаль), (гостинність) і (лагідність), явленою в мінливому шелесткому поклоні: зайди у тінь мою, спочинь!
За Юрієм Букатевичем
2. До слів любов, пошана, успіх, втрата добери антоніми, користуючись довідкою. Запиши.
С л о в а д л я д о в і д к и: невдача, зневага, ненависть, здобуток.
(2 votes, average: 3,50 out of 5)