ПСИХОЛОГІЯ ТА ПЕДАГОГІКА
Основи педагогіки
2. Теорія освіти і навчання (дидактика)
2.1. Дидактика як наука
Передавання знань, умінь, навичок, способів пізнавальної діяльності підростаючим поколінням почалося ще на зорі розвитку суспільства. Виокремлення цих функцій у суспільний інститут відбулося лише з переходом до цивілізації. Відтоді освіта і навчання покликані не тільки озброювати молоде покоління необхідними для праці знаннями, а й формувати світогляд, духовне обличчя особистості.
2.1.1 Предмет дидактики
Питання
Дидактика (гр. didaktikos – повчальний) – галузь педагогіки, яка розробляє теорію освіти, навчання, а також виховання у процесі навчання.
Термін “дидактика” вживають у педагогічній літературі з початку XVII ст. До широкого вжитку його ввів Я.-А. Коменський. У книзі “Велика дидактика” він розробив зміст освіти, дидактичні принципи, методи навчання, вперше обгрунтував класно-урочну форму навчання. Весь процес навчання, на його думку, повинен спиратися на чуттєвий досвід. Також він наголошував на необхідності дотримуватися
Французькі просвітники XVII ст. Ж.-Ж. Руссо, К.-А. Гельвецій, Д. Дідро, А. Гольбах та ін. виступали за поєднання навчання з ремісничою працею, за активізацію навчального процесу, опору на досвід і спостереження учнів, критикували зубріння та орієнтування на голі книжні знання.
Ці прогресивні ідеї отримали подальший розвиток у діяльності швейцарського педагога Й.-Г. Песталоцці. Він намагався практично поєднати навчання з продуктивною працею дітей на фабриці. Песталоцці вимагав будувати процес навчання на основі чуттєвого сприймання, що сприяє створенню в учнів виразних образів і чітких понять. На його думку, тільки знання, що підкріплюються вміннями та навичками, дають змогу застосовувати їх на практиці. Глибокі знання можливі також за умови, що вони здобуті в певній послідовності, систематизовані.
Значний внесок у розвиток дидактики зробив німецький педагог Й.-Ф. Гербарт. Особливого значення він надавав проблемі виховуючого навчання, у процесі якого розвиваються емпіричний, естетичний, спеціальний та релігійний інтереси. Поціновуючи розвиток мислення учнів, головне місце в навчанні він відводив давнім мовам і математиці.
В історію дидактики вписано й ім’я німецького педагога Ф.-А.-В. Дістервега. Він виступав як палкий прихильник реальної освіти. Навчання, на його думку, є активним процесом, який розвиває пізнавальні здібності учнів і сприяє формуванню в них самостійності та ініціативи. Педагог вважав, що глибоке опанування учнями знань вимагає постійного спонукання їх розуму до пізнання, самодіяльності у навчанні. Причому найкращим є той метод, який активізує навчання. Вчитель у процесі навчання допомагає учням знайти істину і таким чином озброює їх методами дослідження явищ.
Істотний внесок у розвиток теорії і практики навчання зробив К. Ушинський. Він обстоював думку, що кожен народ має право на школу з рідною мовою навчання, створив цілісну дидактичну систему, визначив основні шляхи і засоби розвиваючого навчання. К. Ушинський був поборником класно-урочної системи навчання, врахування вікових і психологічних особливостей дітей у навчально-виховному процесі. Створена ним у 60-70-х роках XIX ст. дидактична система не втратила своєї актуальності і в наші дні.
Предметом дидактики на всіх етапах її розвитку був зміст освіти підростаючого покоління і організація процесу, що забезпечує оволодіння цим змістом, а саме:
– визначення мети і завдань навчання;
– окреслення змісту освіти відповідно до вимог суспільства;
– виявлення закономірностей процесу навчання на основі його аналізу, спеціальної пошуково-експериментальної роботи;
– обгрунтування принципів і правил навчання на основі його закономірностей;
– вироблення організаційних форм, методів і прийомів навчання;
– забезпечення навчально-матеріальної бази, засобів навчання.
Як частина педагогіки, дидактика базується на закономірностях і принципах цілісного педагогічного процесу, тому її можна розглядати як теорію, яка визначає загальні закономірності освіти і виховання. Але як загальна теорія навчання дидактика самостійно досліджує ті проблеми освіти й виховання, які наявні лише у процесі навчання. Через це вона є самостійною педагогічною дисципліною.
Основними категоріями дидактики є “навчання”, “освіта”, “викладання” (діяльність педагога в процесі навчання), “учіння” (процес пізнавальної діяльності учнів), “принципи навчання”, “форми навчання”, “методи навчання” і “засоби навчання”.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)