Розділ III. ДУХОВНЕ ЖИТТЯ І ДУХОВНІСТЬ ЛЮДИНИ
Урок 19 . Прекрасне і потворне. Добро і зло
Мета: формувати в учнів правильне уявлення про основні поняття етики; формувати ціннісне ставлення до моралі, її загальнолюдських норм та ідеалів; сприяти формуванню елементів загальної культури шляхом засвоєння етичних знань; навчати логічно та послідовно висловлювати свої думки, поважно ставитися до думок своїх однокласників.
Тип уроку: вивчення нового матеріалу.
Форма проведення уроку: шкільна лекція з елементами евристичної бесіди.
Епіграфи:
–
– Доброта – це те, що може почути глухий та побачити сліпий. (Марк Твен)
ХІД УРОКУ
І. Організаційний момент
ІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів
Бесіда
1. Що значить бути людиною?
2. Як стати людиною?
Учитель. Знайти відповіді на ці запитання необхідно кожному. Адже протягом століть постають перед людством ці, на перший погляд прості, запитання: Що таке людина? Для чого вона живе? Куди йде? Відповіді на них були різними.
–
– Людина – вінець природи.
– Людина – помилка еволюції.
Російський філософ Микола Бердяєв сказав так: “Людина – істота: висока і низька, слабка і сильна, вільна і залежна…”.
Запитання
1. Як ви розумієте це висловлювання М. Бердяєва?
2. Що таке мораль? (Один зі способів регулювання життя людини у суспільстві)
3. Що таке ідеал? (Найвища форма цінності)
Носієм моральних якостей є тільки людина. Поза людиною, тобто особистістю, моралі немає. Багато мислителів переконані, що не розум, а наявність моралі, тобто можливість розрізняти добро і зло робить людину людиною.
Сьогодні на уроці ми розглянемо основні поняття етики – добро і зло. Спробуємо довести, що добро – це найвища цінність. Розглянемо, що таке зло. Що є основним критерієм моралі?
ІІІ. Вивчення нового матеріалу
Добро і зло
Учитель. Що таке мораль? Навіщо вона потрібна людині?
Слово “мораль” прийшло до нас із французької мови, а туди воно потрапило з Давнього Риму, але власне поняття “мораль”, тобто певні правила поведінки людини серед людей, існувало ще задовго до появи слова “мораль”.
Є вчені, які вважають, що мораль буває доброю, позитивною і злою (відповідно до вчинків людей). Добра мораль протиставляється злій моралі. У доброї моралі добре серце, в ній виявляється турбота не тільки про себе, а й про інших. Народна мудрість говорить: мораль починається там, де одна людина починає турбуватися про іншу.
Зла мораль – це мораль егоїстична, яка стверджує свою винятковість: лише я, тільки для себе, а все інше “гори вогнем”, “мені все до лампочки”, “моя хата скраю”. Зла мораль стверджує: я найкраща, важливіша за всіх. Найстрашнішим наслідком злої моралі є те, що вона призводить до руйнування, ворожнечі, розколу серед людей.
Проте не слід думати, що одним людям слід вчиняти лише згідно з доброю мораллю, а іншим із злою. У давнину побутувала притча про те, що на одному плечі людини сидить ангел, а на іншому диявол і кожен нашіптує своє. Кого послухає людина, так вона і буде поводитися.
Про що свідчить ця притча?
Про те, що добро і зло містяться в одному й тому ж людському серці. Проте у людини завжди є вибір, вона може почути, що каже ангел, та послухати його, тобто пристати на позицію доброї моралі. Правда, для цього людині слід постійно відпрацьовувати в собі вміння поводитися відповідно до доброї моралі. У такій роботі над собою більшість філософів вбачають сенс людського життя.
А от ще притча про старанного лісоруба. Він чесно збирав дрова, йому добре платили та хвалили за працелюбність. Проте від нього приховували, що його дрова використовуються для спалення людей, засуджених інквізицією.
Про що йдеться у цій притчі?
Висновок: таким чином, на кожному з нас, хочемо ми того чи ні, завжди лежить відповідальність за суспільні результати наших вчинків. Є різні види відповідальності, але найважливіша з них моральна – відповідальність перед власною совістю.
Що таке для вас зло?
Вчитель. Етика розмежовує зло моральне та зло фізичне.
Зло фізичне (породжене природою) | Зло моральне (породжене людиною) |
Стихійні лиха, лісові пожежі, хвороби, смерть | Вбивства, тероризм, шкідливі звички. рабство, заздрість, боягузтво |
– Який висновок можна зробити?
Висновки: фізичне зло спричиняється об’єктивними, незалежними від свідомості та волі людини причинами, а моральне зло пов’язане із вчинками самої людини, зі станом її душі, її моральністю.
“Зло породжує зло…”. Як ви розумієте цей вислів?
Прекрасне й потворне
Від моменту появи на цій планеті представники родини Homo намагалися змінювати навколишній світ. Вогонь у печері, родинний затишок, наскальні малюнки, прикрашання тіла – людина прагнула прекрасного. Водночас вона ж ненавиділа і зневажала усе, що спричиняло дисгармонію з природою. Боги – представники смерті, потойбіччя, страждання, хижих звірів зображувалися із потворними обличчями, їхні культи в усіх культурах були кривавими й жорстокими.
В епосі також часто зустрічаються образи прекрасного і потворного (красуня і чудовисько – досить поширені казкові образи). Людей приваблює прекрасне та відштовхує потворне, проте як же чудово, коли потворне вдається перетворити на прекрасне. Нічого дивного, що людина цікавиться цими протилежностями власної натури. Для пояснення суперечностей у самій собі їй довелося створити цілу науку – естетику.
Естетичне – це ціннісне ставлення до навколишнього світу.
Прекрасне | Потворне |
Почуття і розуміння того, що здатне приносити людині відчуття задоволення і насолоди своєю досконалістю і гармонійністю | Почуття і розуміння того, що здатне викликати у людини відразу відсутністю досконалості, зумовленої дисгармонією і недоречністю |
Основні типові моделі прекрасного | |||
Перша модель | Друга модель | Третя модель | Четверта модель |
Прекрасне розуміють як втілення Бога (абсолютної ідеї) у конкретних речах | Розуміння людини як початку, джерела прекрасного | У розумінні прекрасного вбачають природний прояв якостей явищ дійсності, близький до їх природних особливостей | Прекрасне – це найвища естетична цінність, яка збігається з уявленням людини про досконалість або про те, що вдосконалює життя |
Особливості прекрасного | |||
Містить у собі об’єктивну основу, що відбилась у так званих законах краси: законах гармонії, симетрії, міри | Прекрасне має конкретно-історичний характер | Уявлення про прекрасне залежить від конкретних соціальних умов життя особистості, тобто від її способу життя | Ідеал прекрасного визначається також особливостями національної культури. Розуміння прекрасного зумовлюється рівнем індивідуальної, особистісної культури, особливостями естетичного смаку |
Уявлення людини про прекрасне та потворне зумовлюється передовсім її світоглядними принципами, воно виникає та еволюціонує в контексті соціально-культурних обставин, в духовній атмосфері певного історичного часу, опосередковується конкретними умовами суспільного буття. Проте тут присутні елементи стійкого, незмінного, загальнолюдського змісту (гармонія, здоров’я людини, її добробут, безпека і благополуччя близьких).
На відміну від утилітарних і моральних цінностей, існують цінності суто духовно-естетичні. До таких цінностей належить прекрасне. Прекрасним називають таке поєднання частин у ціле, яке дає людині естетичну насолоду і задоволення від взаємодії з ним.
Людина, що не має навичок чуттєво розрізняти явища відповідності частин цілому (гармонію, цілісність) від явищ невідповідності частин цілому (дисгармонія, відсутність цілісності), не здатна здійснювати елементарної розумової діяльності. Потворне – це почуття та усвідомлення людиною того, що здатне принести чи принесло відразу.
У світі потрібне і прекрасне, і потворне, бо без потворного ми не бачили б прекрасного, ми б мальовниче вважали за частку повсякденного, не мали б таких відчуттів, як захоплення, здивування, і, можливо, зайвий раз не відчували б радості.
Прекрасне – все те, що працює на благо людини, що підносить її, закликає до позитивного мислення, постійного розвитку, поваги до інших. Потворне руйнує людину зовні й зсередини; такою є пропаганда смерті, егоїзму, песимізму, самодогоджання.
Добро i зло (в українській народній творчості)
В українській народній творчості яскраво відбилися добро і зло, прекрасне і потворне, корисне і шкідливе.
У народі поняття “добро” і “зло” пов’язувалися з такими важливими категоріями, як людина, рід, діло, розум, доля, душа, серце та ін. У стародавніх іменах Доброслав, Добромисл не випадковою є перша частина “добро”. Називаючи так дітей, батьки вірили, що у них буде добра, світла доля. У стародавніх колядках, побажаннях, приповідках люди зичили одне одному саме добра. Під час зустрічі віталися: “Доброго здоров’я!”, “Добрий вечір!”, “Дай, Боже, час добрий!” Прощаючись, казали: “На добро!”, “У добрий час!”
Існувала традиція платити добром за добро, і хто її порушував, піддавався загальному осуду. У народних казках ті герої, що чинять саме добрі справи, завжди отримують винагороду, досягають бажаного. У народі існували десятки прислів’їв, пов’язаних з поняттям “добро”: “Темного лугу калина, доброго роду дитина”, “Лихий доброму попсує”, “Лихо не без добра”.
Одним із найстрашніших прокльонів був вислів: “Бодай тобі добра не було!” Лагідну людину називали не інакше як “добродій”, це слово стало в українців формою шанобливого звертання. Увечері, бажаючи гарних снів, ми кажемо: “На добраніч!”
Дослідження на тему прекрасного і потворного, доброго і злого, правдивого і брехливого, гармонійного та дисонансу варто закінчити віршем М. Рильського “Троянди і виноград”, де переплітаються образи брудного, запорошеного працівника з образом троянди, а образ смачного винограду відтіняється можливістю побиття його міллю.
IV. Підсумок уроку
Бесіда з учнями
1. Як пов’язані проблема добра і зла з гідністю людини?
2. У чому суть міфу про гріхопадіння Людини та його значення в історії культури?
3. У чому полягає позитивний аспект зла?
4. Який зв’язок структури особистості з проблемою виникнення добра і зла?
5. Чи існує добро і зло в природі?
6. Які способи позбутися зла ви знаєте?
7. Чи може добро перемогти зло в людському суспільстві?
8. Які критерії розрізнення добра і зла?
9. Людина добра чи зла?
V. Домашнє завдання
Підберіть в Інтернеті притчі про сутність добра і зла.