Філософія посбіник
Тема 8. ФІЛОСОФСЬКА АНТРОПОЛОГІЯ
§ 2. Про сутність та існування людини
Проблема людської сутності
Метафізика людської сутності полягає в спробі описати підставу “людського” в людині. Інакше, феномен людства. Засадничим налаштуванням на розуміння “техніки” бути людяною – є амбівалентність буття сутності людини.
Амбівалентність в перекладі на українську означає “навколо” і “сила”. Це одночасність переживання протилежних почуттів. Тобто неможливість віддати перевагу чомусь одному,
Специфіка “людського” в тому, що її підвалини є одночасно історичними і трансцендентальними. Умова самотворення себе як людини міститься і в спонтанному відношенні і свідомому (небайдужому) прагненні до підстави. Людина, щоб бути людиною, має і перебувати, і змінюватись. Вона розумом упізнає дійсність, причетність до істинного і виявляє свою сутність зовнішньо аморфним (бездієвим) спо-собом.
Підстава людської сутності є парадоксальною. Приймаючи множинність виявів людської сутності в себе, людина виявляє стійкий без-смертний досвід і реалізує безперервність єдиного (миттєвого) буття своєї сутності. Незведеність сутнісного різноманіття до “останнього слова”, до конкретного виміру відображає формальність (всезагальну необхідність) меж людської сутності, що виявляється у кожному вчинку, кожній думці кожного живого носія світу.
Метафізика людської сутності засвідчує, що людство стверджується суперечливо, водночас споконвіку є єдиним. Воно втілене у невтомній спробі людини стати “вічною людиною” на противагу людини вічності (увічненому індивіду).