Руська (Київська) держава ❤️ Довідник з правознавства

Руська (Київська) держава – велика імперія, державна система пращурів українців (полян, древлян, сіверян, уличів, тиверців, волинян тощо), а також прародичів білорусів і росіян (дреговичів, радимичів, полочан, кривичів, словенів, в’ятичів та ін.). Витоки Р. д.- у політичному об’єднанні (для боротьби з кочовиками) південних слов’ян Наддніпрянщини на чолі з полянами під назвою “Русь” з центром у Києві (Куяба, Куява, Куявія), провідниками в якому була династія Києвичів (від Кия до Аскольда і Діра). Київ поступово перетворюється на центр

південно-східних слов’ян ще у V ст. У середині IX ст. виникає Київське князівство, дружини якого здійснюють сміливі набіги навіть на могутню Візантію. Водночас північна група східних слов’ян на чолі з словенами створює своє політичне об’єднання з центром у Новгороді (Славія), провідники якого, за літописними свідченнями, запрошують на князівство варягів Рюрика, Синеуса і Трубора. Київське князівство розташовувалось на географічно сприятливих для торгівлі й економічного розвитку землях. Це привабило до Києва правителя Новгорода при малолітньому Ігорі Олега, який у 882 р. вбив Аскольда і Діра та

заволодів князівським престолом. За його правління (до 912 р.) територія Руської держави простягалася від Росі на півдні до Ладозького і Онезького озер на півночі та від витоків Прип’яті на заході до гирла Оки на сході. Ігор, Ольга і Святослав (912-972) приєднали до імперії уличів, тиверців, в’ятичів, Білу Вежу, Тмутаракань, а Володимир Великий і Ярослав Мудрий (980- 1054) – волинян, дулібів, білих хорватів, ятвягів та деякі народи Прибалтики. У другій половині XI ст. – першій половині XII ст. територія Руської держави розширювалась на південний захід за рахунок тиску на печенігів; хозар, половців та мордву; на північ – за рахунок поступової колонізації земель карелів, черемисів, угрів, фінів тощо. Таким чином, державні кордони імперії простягались від Чорного моря до Фінської затоки і від Закарпаття до середньої течії Волги. Населення Київської Русі поділялося на панівну верству (великі князі, місцеві князі, бояри, купці, гості, вище духовенство), пов’язану системою суверенітету – васалітету, вільних общинників (“люди”, ремісники, дрібні торговці, рядове духовенство), феодально-залежних мешканців (смерди, закупи, ізгої, вотчинні ремісники, відпущенники, задушні люди, прощенники тощо) та невільників (челядники, холопи та ін.). Носієм верховної влади в державі був великий київський князь. До його компетенції належали охорона кордонів, керівництво воєнними походами, збирання данини, судочинство щодо васалів, дружинників, вищих посадових осіб, військово-дипломатична діяльність, будівництво шляхів, охорона торгових шляхів, придушення рухів опору, поширення християнства, забезпечення духовенства, скликання княжих зібрань, призначення на вищі посади, видання уставів, уставних грамот та інших законодавчих актів. У військовій сфері великий князь спирався на тисяцьких, сотських, десятських, які, крім командування гарнізонами, виконували ще й низку адміністративних функцій. У цивільній сфері княжу владу на місцях виконували посадники, волостелі, тіуни, мечники, мостники, вірники, ключники, дітські, отроки, ябедники, які у свою чергу, крім адміністративного управління, виконували ще й окремі військові функції. Великого князя оточували “думці” – члени княжої ради з числа княжих мужів, тобто великих бояр. На місцях на засадах монархічного типу державну владу уособлювали князі, які мали власні “столи” – осідки у землях, уділах і волостях. Як правило, це були сини або інші близькі родичі великого князя. Князі виконували такі самі функції, як і великий князь, але в межах відведеної їм території, де поступово відбувався перехід від дружинної організації управління до двірсько-вотчинної: все владування у границях князівства зосереджувалось у княж – дворі, а в межах боярської вотчини – у руках загалу службовців князя, які разом становили боярську раду. З часом влада місцевих князів посилюється, а великого князя – слабшає. Саме це зумовило періодичне скликання княжих з’їздів, де ухвалювалися нові законодавчі акти, вирішувались питання війни і миру, державного ладу тощо. Колишні племінні народні збори в містах перетворились на віча, а найважливішим органом місцевого самоврядування на селі став верв – чи то родова, чи то територіальна община. Стрижнем війська була дружина великого князя. Місцеві князі й інші бояри мали власні дружини. У разі потреби організовувалися також народні ополчення, запрошувались найманці. Судочинство належало до компетенції адміністративної влади, а суддями були самі великий князь, посадники, волостелі або їхні помічники. Церковні люди підлягали церковному суду, де функції суддів виконували архімандрити, єпископи, архієпископи і митрополити. Найважливішими правовими джерелами Київської Русі вважаються звичаєве право, договори з Візантією X ст., “Руська Правда”, княжі устави й уставні грамоти. Починаючи із середини XII ст., Руська держава вступає в період розвиненого феодалізму, для якого були характерними центробіжні тенденції, викликані зростанням продуктивних сил у сільському господарстві та ремісництві, пануванням феодальної власності на землю та інші засоби виробництва, великого вотчинного землеволодіння. Доба розквіту княжої імперії завершується. На політичній карті величезної імперії з’являється понад півтора десятка суверенних князівств, у тому числі п’ять на території сучасної України – Київське, Чернігівське, Переяславське, Володимиро-Волинське та Галицьке.

(2 votes, average: 4,00 out of 5)

Руська (Київська) держава - Довідник з правознавства

Схожі записи:

Зобов’язання Зобов’язання – такі цивільні правовідносини, коли одна особа (боржник) зобов’язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор...
Плата за забруднення навколишнього природного середовища Плата за забруднення навколишнього природного середовища – один із засобів економічного регулювання природоохоронної діяльності. Встановлюється за викиди в атмосферу забруднюючих речовин стаціонарними і пересувними джерелами...
Релігійна організація Релігійна організація – організація, яка утворюється з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діє відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури....
Наука управління Наука управління – збірне поняття, що охоплює систему загальної теорії соціального управління і конкретних управлінських наук. Н. у. використовує різноманітні методи дослідження – соціологічні, математичні,...
Спілки кооперативів Спілки кооперативів – об’єднання кооперативів (товариств) на добровільних засадах за видами діяльності або за територіальними ознаками в районах, областях, Автономній Республіці Крим і в країні...
Нерухомість Нерухомість – вид речей, переміщення яких без заподіяння їм шкоди неможливе або обмежене. До Н. належать земельні ділянки, розташовані на них споруди, будівлі та інші...
Державна контрольно-ревізійна служба Державна контрольно-ревізійна служба – служба, яка здійснює державний контроль за витрачанням грошей, матеріальних цінностей, їхнім зберіганням, станом і достовірністю бухгалтерського обліку й звітності у міністерствах,...
Тривалість робочого часу Тривалість робочого часу – встановлений законом, колективним договором, трудовим договором (контрактом) час, протягом якого працівник повинен виконувати трудові обов’язки, дотримуючись внутрішнього трудового розпорядку. Встановлена законодавством...
Чартер Чартер – різновид договору перевезення морським і повітряним транспортом. Застосовується переважно в міжнародних перевезеннях. За договором морських чартерних перевезень одна сторона (фрахтівник) зобов’язується подати судно...
>Банкрутство Банкрутство – встановлена судом неспроможність юридичної особи – суб’єкта підприємницької діяльності задовольнити у встановлений строк пред’явлені йому кредиторами вимоги, а також виконати зобов’язання перед бюджетом...
Договір підряду Договір підряду – цивільно-правовий договір, за яким підрядчик зобов’язується виконати на свій ризик певну роботу за завданням замовника з його або своїх матеріалів, а замовник...
Захист честі, гідності і ділової репутації Захист честі, гідності і ділової репутації – право громадянина та організації вимагати через суд спростування відомостей, що не відповідають дійсності або викладені неправдиво, принижують честь,...
Контрфакція Контрфакція (фр. contraction – підробка) – в авторському праві означає порушення прав автора незаконним відтворенням і поширенням його твору....
Договір страхування Договір страхування – письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов’язання у разі настання страхового випадку виплатити страхову суму...
Звичаєве право Звичаєве право – обов’язкові для виконання звичаї, санкціоновані державою. Виникло водночас з утворенням держави на грунті певних правил поведінки, що склалися у первіснообщинному ладі. З....
Принцип роззброєння Принцип роззброєння – згідно із Статутом ООН (ст. 11) П. p.- один із загальних принципів підтримання міжнародного миру і безпеки, оскільки гонка озброєнь різко погіршує...
Патентна чистота Патентна чистота – здатність об’єктів експорту, передусім машин, приладів, устаткування та інших об’єктів техніки (продукції), створених з використанням винаходів, корисних моделей чи промислових зразків, не...
Правова система Правова система – система всіх юридичних явищ, які існують у певній державі або в групі однотипних держав. Так само як політика (політична система суспільства) і...
Представництво Представництво – відносини, за яких одна особа, що іменується представником, діє в межах даних їй повноважень, набуває чи здійснює від імені іншої особи, яку представляє,...
Потерпілі від Чорнобильської катастрофи Потерпілі від Чорнобильської катастрофи – евакуйовані із зони відчуження та відселені із зон безумовного (обов’язкового) та гарантованого добровільного відселення; особи, які постійно проживали на територіях...
Емфітевзис Емфітевзис – майнове право, один із видів права користування чужою землею. У римському праві Е,- довго строкове право користування чужою землею сільськогосподарського призначення. Це право...
Права народів Права народів – можливість брати участь у міжнародних відносинах з метою реалізації своїх життєвих потреб, закріплена у міжнародному праві. Регламентація П. н. відбувається у рамках...
Договір схову Договір схову – договір, за яким одна сторона (охоронець) зобов’язується зберігати майно, передане їй іншою стороною, і повернути його в цілості. Д. с. може бути...
Валютне законодавство Валютне законодавство – сукупність правових норм, які регулюють порядок здійснення міжнародних розрахунків, інших операцій з валютними цінностями в країні, а також з іноземними державами та...
Найманець Найманець – особа, спеціально завербована для участі у збройному конфлікті. Н., беручи участь у воєнних діях, керується переважно бажанням одержати особливу матеріальну винагороду. Він не...
Обласна Рада народних депутатів Обласна Рада народних депутатів – представницький орган державної влади, який діє на території області – найбільшого адміністративно-територіального утворення в Україні. Складається з депутатів, які обираються...
Адміністративний примус Адміністративний примус – один із видів державного примусу. Характеризується певними специфічними ознаками: 1) застосовується в державному управлінні для охорони суспільних відносин, які складаються у сфері...
Укрінюрколегія (Українська іноземна юридична колегія) Укрінюрколегія (Українська іноземна юридична колегія) – добровільне професійне об’єднання адвокатів, яке згідно з Конституцією України має сприяти захисту прав і свобод, а також представляти законні...
Міжнародне гуманітарне право Міжнародне гуманітарне право – сукупність конвенції! них і звичаєвих норм міжнародного права, що забезпечують повагу до особи та її недоторканість у період збройних конфліктів, М....
Незалежність суддів Незалежність суддів – необхідна передумова сильної і незалежної судової влади поряд із законодавчою і виконавчою, без якої неможливе існування правової держави. Будь-яке непередбачене законом втручання...
Відповідальність службових осіб за порушення законодавства про працю Відповідальність службових осіб за порушення законодавства про працю – застосування заходів впливу до службових осіб, винних у порушенні законодавства про працю, законодавчих та інших нормативних...
Гарантії права на інформацію Гарантії права на інформацію – сукупність умов та засобів, спрямованих на забезпечення права вільно одержувати, використовувати, поширювати і зберігати інформацію. Гарантованість права на інформацію –...
Корупція Корупція (від лат. corruptio – підкуп) – одна з форм зловживання владою, пов’язана з підкупом посадових осіб. Слід відрізняти від інших форм зловживання посадовими особами...
Випадок Випадок – юридичний факт, за умови існування якого особа може бути звільнена від відповідальності, оскільки відсутня вина її. Простий В.- обставина, яка зробила неможливим виконання...
Дієздатність Дієздатність – закріплена законом здатність суб’єкта права (громадянина або юридичної особи) набувати своїми діями суб’єктивні права та. породжувати юридичні обов’язки. Д. визнається лише за правоздатними...