Загальний курс транспорту
РОЗДІЛ 6 ВОДНИЙ ТРАНСПОРТ
6.4. МОРСЬКИЙ ТРАНСПОРТ
Склад морського транспорту
До складу морського транспорту входять підприємства морського транспорту, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів, порти і пристані, судна, судноремонтні заводи, морські шляхи сполучення, а також підприємства зв’язку, промислові, торговельні, будівельні і постачальницькі підприємства, навчальні заклади, заклади охорони здоров’я, фізичної культури, науково-дослідні, проектно-конструкторські організації та інші
До земель морського транспорту належать землі, надані в користування під: морські порти з набережними, майданчиками, причалами, вокзалами, будівлями, спорудами, устаткуванням, об’єктами загально-портового і комплексного обслуговування флоту; гідротехнічні споруди і засоби навігаційної обстановки, судноремонтні заводи, майстерні, бази, оклади, радіоцентри, службові та культурно-побутові приміщення та інші споруди, що обслуговують морський транспорт.
До земель морського транспорту
Спорудження на підходах до портів (каналів) мостових, кабельних і повітряних переходів, водозабірних та інших об’єктів, а також спорудження радіосистем у зоні радіонавігаційних об’єктів погоджується з адміністрацією портів.
Технічний нагляд за суднами та їх класифікація незалежно від форм власності судна і його власника здійснюються класифікаційним товариством, обраним за пропозицією судновласника та за погодженням з Міністерством транспорту України.
Морські шляхи – водний простір морів та океанів, а також природні протоки та штучні канали. Морські водні шляхи використовуються в основному у їх природному стані та не вимагають витрат на облаштування та утримання. Виключення складають канали, довжина яких відносно невелика. Пропускна здатність природних морських шляхів практично не обмежена; до останнього’ часу не викликали особливих обмежень розміри та вантажність морських суден. Проте супертанкери та деякі інші судна з осадом 25 м та більшим не можуть проходити не тільки через морські канали, але й у деяких районах морів.
Морські канали підрозділяються на з’єднувальні, підхідні та руслові. З’єднувальні канали влаштовують між сусідніми морями або океанами для перепустки морських суден (Панамський, Суецький та ін.). Підхідні канали споруджують для глибоководного підходу до портів. Руслові канали призначені для перепустки морських суден у порти, що розташовані в дельтах річок (порти Миколаїв, Рені та ін.). В необхідних випадках морські канали мають шлюзи.
Різні райони морського плавання мають різні географічні та навігаційні умови для судноплавства, що вимагає відповідної підготовки судна та екіпажу. Щільність руху суден у деяких районах морів настільки висока, що порушується безпека плавання. На морському транспорті аварійність виникає переважно у протоках, де щодобово проходить 300-500 кораблів.
Для безпечного слідування суден біля берегів, мілин, підводних каменів, ці місця помічають засобами навігаційного обладнання: маяками, береговими та плавучими знаками, радіоакустичною, акустичною та іншою сигналізацією.
Морські лінії – морські водні шляхи, які використовують для перевезення морськими суднами вантажів або пасажирів між портами. Морські лінії бувають вантажні, пасажирські та вантажопасажирські. Залежно від напрямів перевезень морські лінії поділяють на каботажні (між портами однієї країни) та закордонні, а залежно від режиму роботи флоту – на лінії, де судна курсують за розкладом, і лінії, на яких судна курсують послідовними рейсами між відповідними портами.
Технічну базу морського транспорту складають морські судна, порти, судоремонтні заводи, деякі елементи морських шляхів та інші споруди. В 1995 році морський флот України нараховував 363 кораблі, в тому числі 331 – суховантажні, 10 – наливні, 22 – пасажирські.
Судном називається самохідна чи несамохідна плавуча споруда, що використовується:
1) для перевезення вантажів, пасажирів, багажу і пошти, для рибного чи іншого морського промислу, розвідки і добування корисних копалин, рятування людей і суден, що зазнають лиха на морі, буксирування інших суден та плавучих об’єктів, здійснення гідротехнічних робіт чи піднімання майна, що затонуло в морі;
2) для несення спеціальної державної служби (охорона промислів, санітарна і карантинна, служби, захист моря від забруднення тощо);
3) для наукових, навчальних і культурних цілей, спорту та інших
Цілей.
Морські судна класифікуються в основному за ознаками, що і судна річкового флоту. Морехідні якості морських суден також, як і річкових, визначаються їх міцністю, хідкістю, стійкістю, керованістю, життєздатністю. Залежно від районів плавання морські судна підрозділяють на судна необмеженого (океанського), обмеженого (у районі одного моря), прибережного, місцевого та рейдового (для місцевих перевезень та обслуговування рейдів), льодового плавання (самостійно або за криголамом). У вантажній характеристиці судна вказують: число палуб; число вантажних приміщень; пристосованість вантажних приміщень для виконання вантажних операцій; кількість та розміри вантажних люків.
Морські судна мають власні вантажні засоби – крани та стріли.
Характерною особливістю сучасного морського флоту є: його спеціалізація, тобто пристосованість суден до умов використання, укрупнення та уніфікації вантажних місць; зростання вантажності та швидкості руху суден; скорочення екіпажу завдяки комплексній автоматизації суден; підвищення надійності суден та обладнання для забезпечення безаварійної роботи.
В останні роки широко стали застосовуватись контейнеровози, ліхтеровози, судна з горизонтальним навантаженням та інший спеціалізований рухомий склад.
Ліхтер – несамохідне морське судно для перевезення вантажів, а також для безпричальних вантажних операцій при навантаженні або розвантаженні на рейді суден з великим осадом, які не можуть увійти в порт. Використовуються судна-ліхтеровози трьох типів:
А) ліхтери на судно піднімають і знімають потужним судновий краном;
Б) ліхтери буксиром заводять на опущену у воду кормову платформу, яка ліфтом піднімається на відповідну палубу;
В) судно представляє собою самохідний плавучий док, у який ліхтери заводять всередину по воді.
Особливий тип морських суден – пороми. В Україні працюють Керченська та Іллічівська поромні переправи. В найбільшій в СНД переправі – Іллічівськ-Варна працюють пороми довжиною більш 180 м, шириною 26 м, водовміщенням 22 тис. т. На двох палубах та у трюмі судна розміщують 108 вагонів. Для їх подачі у трюм та на верхню палубу застосовується ліфт вантажністю 170 т. Для прибрання вагонів з майданчика ліфту паром обладнаний двома маневровими локомотивами. Для передачі вагонів з однієї колії на іншу на верхній та трюмній палубах у носовій частині судна встановлені поворотні сектори. Закріплення вагонів на коліях здійснюється особливим обладнанням. Перехідним мостом, що з’єднує пором з причалом та рухом вагонів, управляють автоматично з пульта, розміщеного на поромі.
Суда України можуть перебувати у всіх формах власності, за виключенням ядерних суден, які мають перебувати тільки у державній власності.
Судновласником визнається юридична або фізична особа, яка експлуатує судно від свого імені, незалежно від того, чи є вона власником судна, чи ні.
Назву судну присвоює власник. Будь-якому судну, що має обладнання зв’язку, присвоюється позивний сигнал, а також, залежно від його технічної оснащеності, ідентифікаційний номер суднової станції супутникового зв’язку і номер вибірного виклику суднової радіостанції.
Технічний нагляд за морськими суднами та їх класифікація здійснюються класифікаційним товариством, обраним судновласником.
Класифікаційне товариство здійснює технічний нагляд за: пасажирськими, наливними суднами, суднами, призначеними для перевезень небезпечних вантажів, буксирами, незалежно від потужності головних двигунів і валової місткості, а також самохідними суднами з потужністю головних двигунів 55 кВт і більше або валовою місткістю 80 одиниць і більше.
Судно може бути допущено до плавання тільки після того, як буде встановлено, що воно задовольняє вимоги безпеки мореплавства, охорони людського життя і навколишнього природного середовища.
До екіпажу судна входять капітан, інші особи командного складу і суднова команда.
До командного складу судна, крім капітана, належать: помічники капітана, суднові механіки, електромеханіки, радіоспеціалісти, судновий лікар, боцман. До командного складу судновласник може віднести інших суднових спеціалістів.
На капітана судна покладається управління судном, у тому числі судноводіння, вжиття всіх заходів, необхідних для забезпечення безпеки плавання, запобігання забруднення морського середовища, підтримання порядку на судні, запобігання завданню будь-якої шкоди судну, людям і вантажу, що перебувають на ньому.
Капітан судна внаслідок свого службового становища визнається представником судновласника і вантажовласника щодо дій, викликаних потребами судна, вантажу або плавання, а також позовів, що стосуються довіреного йому майна, якщо на місці немає інших представників судновласника або вантажовласника.
Морський порт є державним транспортним підприємством, призначеним для обслуговування суден, пасажирів і вантажів на відведених порту території і акваторії, а також перевезення вантажів і пасажирів на суднах, що належать порту.
На території порту можуть діяти підприємства та організації всіх форм власності, метою і видом діяльності яких є обслуговування суден, пасажирів і вантажів.
Територія і акваторія морського порту є державною власністю і надаються порту в користування.
Морські порти бувають берегові, гирлові й внутрішні. Берегові порти споруджують на березі моря, звичайно в глибині захищених від хвиль заток і бухт, або в місцях, які огороджують для безпечної стоянки суден штучними гідротехнічними спорудами. Гирлові розмішують в місцях впадання рік в море. Для внутрішніх вибирають місце на глибоководних річках порівняно далеко від гирла.
Морські порти бувають торговельними, рибними, військовими та ін. Більшість торговельних портів є загального користування, що здійснюють перевалку всіх вантажів, які надходять. Існують спеціалізовані за видами вантажів порти.
Морський порт забезпечує:
1) навантаження, розвантаження і обслуговування суден у порядку черговості їх приходу в порт. Обслуговування лінійних суден здійснюється згідно з оголошеним розкладом ліній. Аварійні судна обслуговуються позачергово. Аварійний стан судна визначається капітаном порту;
2) перевантаження вантажів з інших видів транспорту на судно та у зворотному порядку, складські операції з вантажами;
3) обслуговування пасажирів морського транспорту, перевезення вантажів, пасажирів, багажу та пошти;
4) допоміжні операції, необхідні для забезпечення життєдіяльності порту;
5) інші види діяльності відповідно до статусу порту, (митних органів, санітарно-карантинної служби, органів рибоохорони, Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України та прикордонних військ).
У морських портах існують криті склади для генеральних (штучних) вантажів, криті спеціалізовані елеватори, холодильники, резервуари для рідких вантажів та відкриті майданчики. До залізничних пристроїв морських портів відносять портові станції, районні парки,
Навантажувано-розвантажувальні механізми, шляхи сполучень, пристрої автоматики, зв’язку та ін.
Основним видом перевантажувального устаткування в більшості морських і річкових портів є портальні крани – найуніверсальніші перевантажувальні машини причального фронту, які можуть працювати з грейферами для навантаження і вивантаження масових навалочних і насипних вантажів, а також з різкого типу крюками, зачіпками тощо.
В портах забезпечується стоянка суден та виконання з ними допоміжних операцій (прийняття води, мастильних та технічних матеріалів, запасних частин, продуктів харчування), виробництво аварійно-рятувальних робіт, санітарного та митного контролю та ін. Морські порти мають зовнішню частину (підхідні канали, рейди, моли та хвилеломи) та внутрішню частину (гавані, причальні лінії у вигляді набережних та пірсів, естакади, портові території та їх обладнання). Спорудження та експлуатація морських портів ускладнюються наявністю морських припливів та відливів, що змінюють рівень води на 4 м. У внутрішніх морях припливи малопомітні. Ускладнено улаштування портів також при розташуванні їх у гирлах річок, що впадають у припливні моря. В таких річках рівень води змінюється у зв’язку з вітровим нагоном води з моря проти течії річки або її згоном вітром у море. В цих випадках може виникнути необхідність відділяти порти від відкритих басейнів шлюзами.
Для забезпечення безпеки мореплавства на морські порти покладається здійснення таких функцій:
1) забезпечення безпечного руху в портових водах, безпечної стоянки та обробки суден;
2) утримання у справному стані гідротехнічних споруд, засобів зв’язку і електрорадіонавігації, що перебувають у володінні порту;
3) утримання у справному стані засобів навігаційного устаткування на підхідних каналах і акваторії порту;
4) контроль і підтримання оголошених глибин;
5) визначення районів обов’язкового використання буксирів;
6) забезпечення виконання вимог чинного законодавства України щодо охорони навколишнього природного середовища;
7) надання допомоги потерпілим;
8) упровадження ефективних заходів для прийняття з суден забруднених і стічних вод (для нафтоперевантажувальних портів, а також вод, що містять нафту), сміття та інших речовин, шкідливих для навколишнього природного середовища і здоров’я людини.
Морський порт очолює начальник порту. Начальник морського порту видає обов’язкові постанови, що регулюють питання безпеки руху, охорони вантажів, майна порту і громадського порядку, проведення санітарних і протипожежних заходів у порту, охорони навколишнього природного середовища, порядку заходу суден у морські порти і виходу з них, видає розпорядження про затримку суден і вантажів в випадках, передбачених чинним законодавством.
Під час перебування в морському порту будь-яке судно зобов’язане дотримуватися чинних законів і правил України, у тому числі тих, що стосуються безпеки порту і судноплавства в порту, митного, прикордонного, санітарного (фітосанітарного) режимів, лоцманського проведення, буксирування, рятувальних і суднопіднімальних робіт, якірної стоянки і надання місць біля причалів, навантаження і вивантаження вантажів, посадки і висадки людей, послуг, пов’язаних з навантажувально-розвантажувальними роботами, і будь-яких інших портових послуг, портових зборів, запобігання забрудненню навколишнього природного середовища.
З метою забезпечення безпеки плавання в портових водах начальником порту може бути встановлено обов’язкове використання буксирів для входу, виходу і переміщення в акваторії порту, виконання маневрів, швартовних та інших операцій, а також визначено умови буксирування.
У випадках явищ стихійного характеру, катастроф і аварій, що викликали перерву в русі, а також у разі оголошення карантину, приймання вантажів може бути тимчасово припинено або обмежено розпорядженням начальника порту.
Про заборону, тимчасове припинення чи обмеження приймання вантажу начальник порту негайно сповіщає відправників вантажів, а при перевезенні вантажів у прямому змішаному або прямому водному сполученні – також і організації інших видів транспорту.
Державний нагляд за мореплавством у порту здійснює капітан морського торговельного (морського рибного) порту. Кожне судно перед виходом у море підлягає контролю, який здійснює Інспекція державного портового нагляду, з метою перевірки суднових документів, установлення відповідності судновим документам основних характеристик судна, а також перевірки виконання вимог щодо укомплектування суднового екіпажу.
У разі відсутності суднових документів або наявності достатніх підстав вважати, що судно не задовольняє вимогам безпеки мореплавства, Інспекція державного портового нагляду може провести його огляд.
Кожне судно зобов’язано до виходу з морського порту одержати на це дозвіл капітана порту.
Капітан морського порту може затримати судно до усунення виявлених недоліків або до моменту сплати належних зборів, штрафів або інших платежів. Якщо недоліки не можуть бути усунуті на місці, судну надається можливість пройти на найближчу судноремонтну верф.
Найбільші судоремонтні та судобудівні заводи знаходяться в Києві, Миколаєві, Херсоні. Виробляють суховантажні судна водотонажністю понад 20 тис. т, наливні танкери більш 7 тис. т, китобійні судна, морозильні риболовні траулери, виробничо-транспортні, рефрежиратори, лісовози, пасажирські судна на підводних крилах, землечерпалки та ін.
З метою забезпечення безпеки мореплавства на підходах до морських портів, у межах вод цих портів, а також між морськими портами незалежно від прапора держави, під яким плаває судно, і форми власності судна, проведення суден здійснюється виключно державними морськими лоцманами. Лоцманська служба порту підпорядкована капітану порту.
Існують райони обов’язкового і необов’язкового лоцманського проведення. У районах обов’язкового лоцманського проведення судно не має права здійснювати плавання без державного морського лоцмана, якщо тільки судно не належить до категорії суден, що звільняються від обов’язкового лоцманського проведення. У районах необов’язкового лоцманського проведення капітан судна, у разі необхідності, має право взяти на судно державного морського лоцмана. Час лоцманського проведення суден визначається капітаном морського порту і оголошується в обов’язковій постанові начальника морського порту.
Капітан морського порту може заборонити проведення суден у разі, коли безпечному проведенню суден перешкоджає стан погоди або моря (погана видимість, шторм, землетрус тощо), а також за наявності інших надзвичайних обставин, що створюють загрозу судноплавству.
Присутність на судні державного морського лоцмана не звільняє капітана від відповідальності за управління судном.
У районах інтенсивного судноплавства (портові та узбережні води, вузькості, перетин морських шляхів) рішенням Міністерства транспорту України створюються служби регулювання руху суден, що здійснюють радіолокаційне обслуговування суден.
Під радіолокаційним обслуговуванням мається на увазі контроль за безпекою судноплавства, регулювання руху суден, радіолокаційне проведення, подання допомоги суднам під час аварійно-рятувальних операцій, інформування про рух суден, стан засобів навігаційного облаштування, гідрометеорологічні умови та інші фактори, що впливають на безпеку плавання.
Якщо капітан судна, що проходить за допомогою служби регулювання руху суден, не дотримується рекомендацій лоцмана-оператора служби регулювання руху суден, то лоцман має право відмовитися від продовження радіолокаційного проведення судна, що обов’язково фіксується за допомогою технічних засобів. Проте і після відмови від радіолокаційного проведення судна лоцман-оператор служби регулювання руху суден зобов’язаний залишитися на зв’язку з судном і, якщо капітану будуть потрібні відомості, необхідні для безпечного плавання, лоцман-оператор служби регулювання руху суден зобов’язаний подати їх.
У морському порту або поза його територією, як постійні представники судновласника, діють агентські організації (морський агент), які за договором морського агентування за винагороду зобов’язуються надавати послуги в галузі торговельного мореплавства.
Морський агент виконує формальності та дії, пов’язані з прибуттям, перебуванням і відходом судна, допомагає капітану судна у налагодженні контактів з службами порту, місцевими органами державної виконавчої влади, в організації постачання і обслуговування судна в порту, оформляє митні документи та документи на вантаж, інкасує суми фрахту та інші суми для оплати вимог судновласника, що виникають з договору перевезення, сплачує за розпорядженням судновласника і капітана судна суми, пов’язані з перебуванням у порту, залучає вантажі для морських ліній, здійснює збір фрахту, експедирування вантажу, наймання екіпажів для роботи на суднах, виступає від імені вантажовласника, а також договірною стороною учасників перевезення вантажів у прямому змішаному сполученні.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)