Політологічний словник
Солдатенко Валерій Федорович (13.04.1946, м. Селідове Донецької обл.) – дослідник політичної історії України. Доктор історичних наук (1981), професор (1986). Лауреат премії HAH України ім. М. Костомарова (2000). Після закінчення Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка (1970) навчався в аспірантурі, працював асистентом, старшим викладачем, доцентом цього ж університету. У 1976 – 1984 рр. – старший науковий співробітник Інституту історії партії при ЦК Компартії України – філіалу Інституту марксизму – ленінізму
Автор понад 300 публікацій, з них близько 40 монографій, 10 – індивідуальних книжок. Дослідження присвячені здебільшого проблемам суспільно-політичного, національно-визвольного, революційного руху перших десятиліть XX ст. Займався вивченням генеалогії
У післярадянський час праці С. поклали початок серйозному аналізу концепції Української революції, ідейно-теоретичного обгрунтування політичного курсу, діалектики стратегії і тактики визвольної боротьби на різних етапах доби 1917-1920 рр. С. зробив значний внесок в осягнення процесу історіографічного освоєння історії національно-визвольної революції (двотомна монографія “Українська революція: концепція та історіографія (1997, 1999)), підготував комплексне, узагальнююче видання “Українська революція. Історичний нарис” (1999). Виокремивши національно-визвольну революцію в об’єкт спеціальної наукової розробки, С. порушив питання про роль революцій в історичному поступу України, розкрив взаємозумовленість суспільно-політичних рухів у Росії та Європі зі здобутками соціального і національного прогресу в Україні.
Тяжіючи до всебічності в дослідженні складних, суперечливих феноменів, Є. зробив спробу з’ясувати досвід боротьби за українську соборність у революційну добу в тісному взаємопоєднанні з протилежними, відцентровими тенденціями реального життя (монографія у співавторстві з І. Ф. Курасом “Соборництво і регіоналізм в українському державотворенні (1917-1920 рр.).- К., 2001). Прагнення зрозуміти, пояснити внутрішню детермінованість процесів українізації через призму поглядів і діяльності найяскравішої, ключової постаті унікального процесу українізації було відображено у праці “Незламний. Життя і смерть Миколи Скрипника” (2002).
В. Солдатенко був керівником проекту дослідження генеалогії української ідеї, що отримало втілення в низці видань Інституту політичних і етнонаціональних досліджень НАНУ (“Українська ідея. Перші речники” (1994), “Українська ідея. Постаті на тлі революції” (1994), “Українська ідея. Історичний нарис” (1995), “Українська ідея та її творці” (1999)). У дослідженнях науковця превалює підхід із суворим дотриманням принципу історизму: національна ідея не існує як незалежний від часу, обставин, нагальних завдань соціуму феномен, а має свої конкретні виміри, спрямування, обгрунтування в кожен окремий момент, персоніфікується в позиціях її творців. Цей підхід виявляється й у дослідженнях С., присвячених з’ясуванню суспільно-політичних поглядів цілої когорти діячів різних політичних спрямувань (М. Грушевського, В. Винниченка, Д. Дорошенка, П. Христюка, М. Шаповала, С. Петлюри, І. Мазепи, Г. П’ятакова, Є. Бош та ін.).
Під науковим керівництвом С. підготовлено та захищено 7 кандидатських і 3 докторські дисертації.
М. Кармазіна
(1 votes, average: 5,00 out of 5)