Стандартизація рівня життя

Стандартизація рівня життя – встановлення загальновизнаних соціальних стандартів (норм) рівня життя та їх узгодження з стандартами інших країн. До таких стандартів у країнах ЄС відносять: 1) тривалість життя – від 25 (мінімум) до 80 (максимум) років; 2) грамотність населення – 100%; 3) середня тривалість навчання – 15 років; 4) реальний ВВП на душу населення (у купівельній спроможності до долара) – від 200 (мінімум) до 40 тис. (максимум). На основі цих чотирьох стандартів розраховують індекс людського розвитку країни; 5) сумарний коефіцієнт народжуваності

(середня кількість дітей, народжених жінкою у фертильному віці від 20 до 45 років) – від 2,14-2,15; 6) частка населення віком понад 65 років у загальній чисельності населення, тобто коефіцієнт його старіння – 7%; 7) співвідношення 10% найбагатших до 10% найбідніших, тобто коефіцієнт децільний – 10:1; 8) частка населення, яке проживає за межею бідності – 10%; 9) співвідношення мінімальної та середньої заробітної плати – 1:3; 10) мінімальний рівень погодинної зарплати – 3 дол.; 11) рівень безробіття, з урахуванням прихованого – 8- 10%; 12) кількість правопорушень на 100 тис. населення – до 5 тис.; 13) рівень
депопуляцій, тобто кількість народжень до кількості померлих – 50:50; 14) кількість психічних патологій на 100 тис. населення – до 280 одиниць. Україна лише за окремими нормами, зокрема, за грамотністю населення, співвідношенням мінімальної та середньої заробітної плати та рівнем безробіття, наближається до соціальних стандартів ЄС.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)


Стандартизація рівня життя - Економічний словник


Стандартизація рівня життя