Структура корпоративної культури

Структура корпоративної культури – сукупність найважливіших елементів, розташованих за принципом субординації у процесі їх (елементів) взаємодії та впливу зовнішніх чинників. Основними елементами С. к. к. є: 1) задекларована місія (сенс існування) корпорації, яка є філософією її розвитку, і, своєю чергою, втілюється у певних цінностях, принципах діяльності та ролі в суспільстві з урахуванням типу соціально-економічної системи (див. Місія підприємства (фірми, компанії)-, 2) стиль керівництва, тобто комплекс прийомів і методів діяльності керівництва

корпорації у процесі управління, а також манера поведінки з підлеглими. Для того, щоб цей стиль відповідав вимогам часу, необхідно розглядати людину як головне джерело підвищення ефективності праці та виробництва (такий особистісно-орієнтований стиль почав формуватися у розвинених країнах ще у 50-х роках XX ст.), а тому необхідно залучати всіх працівників до колективного управління та ін.; 3) ефективна та динамічна система мотивації працівників; 4) соціальне партнерство та рівень його розвитку (див. Соціальне партнерство); 5) корпоративний дух, що означає зростання ролі у сучасній корпорації питань
духовності, вміння менеджера сприяти сприйняттю підлеглими внутрішніх цінностей, прагнення всіх працівників досягти власної мети в межах спільної мети організації, більше уваги приділяти духовним якостям і почуттям працівників, для чого менеджеру слід самому відчувати душевний підйом. Для реалізації корпоративного духу необхідно, щоб такі цінності стали для працівників переконаннями; 6) етика ділового спілкування, що передбачає вибір форм і манери усного розпорядження, залежно від конкретної ситуації. Так, за стандартних ситуацій доцільно давати розпорядження у формі прохання, але такого, що не передбачає відмови; діяти шляхом переконання у разі допущення працівником якихось неточностей у виконанні своїх обов’язків (див. Етика підприємництва); 7) культура якості (тобто якості всіх етапів виробничого циклу, починаючи з конструювання виробу, його виробництва, випробування і доведення до споживача); якості управління цими процесами керівництвом корпорацій на всіх щаблях ієрархічної структури; участі в управлінні якістю іншими працівниками; 8) репутація корпорації (тобто частина нематеріальних активів – вигідне географічне положення, популярність на ринку тощо); 9) стратегія корпорації. Основними чинниками, які впливають на С. к. к., є: рівень розвитку національної культури та ментальності; конкурентне середовище; ідеологія, що панує в суспільстві; зміст, в т. ч. якість законодавчої бази; рівень професійної культури та ін. До С. к. к. також належать такі її зовнішні вияви, як фірмовий стиль, символи, ритуали та свята, історія корпорації та еволюція її культури, здоровий спосіб життя (тобто організація режиму дня, системи харчування, відпочинку, занять фізкультурою і спортом та ін.), які сприяють зміцненню здоров’я працівника. Своєю чергою, здоров’я – це стан фізичного, морального, економічного і соціального добробуту. З урахуванням матеріальної складової до елементів С. к. к. слід віднести: а) техніко-технологічну культуру; б) інформаційну; в) наукову культуру; г) культуру праці загалом; д) культуру взаємовідносин між людиною і природою; культуру техніко-економічного поєднання особистісного і речового факторів виробництва. На противагу такому поєднанню в межах суспільної форми корпорації (корпоративної власності) відбувається суспільно-економічне поєднання цих факторів, глибинна сутність якого зводиться до того, чи виступає працівник водночас і співвласником корпоративної власності, чи лише власником робочої сили, а отже, найманим працівником. Культура корпоративного управління зводиться у даному разі до того, щоб через механізм розповсюдження акцій серед найманих працівників, участі в прибутках, в управлінні та ін. методів перетворити їх у співвласників. Для цього, однак, недостатньо, щоб найманий працівник лише формально володів кількома акціями, не отримуючи при цьому або отримуючи мізерну суму дивідендів. З кількісного боку, таке перетворення (перехід в якість) відбувається, коли найманий працівник на свої акції отримуватиме дивідендів не менше 30% річного обсягу заробітної плати. В межах корпоративної власності до С. к. к. належать: а) культура формування акціонера-власника; б) культура участі в прибутках; в) культура управління корпоративною власністю та ін. Найвищим рівень такої культури є на народних підприємствах.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)


Структура корпоративної культури - Економічний словник


Структура корпоративної культури