ЧИСЛІВНИК
4. СТРУКТУРНІ РОЗРЯДИ ЧИСЛІВНИКІВ
Числівники української мови з-поміж інших класів слів виділяються своєю специфічною структурою. Вони являють собою приклад системи, закритої для поповнення новими утвореннями. Продуктивний словотвір у звичайному розумінні числівникам не властивий. Сучасні числівники – це результат різних історичних процесів і змін, яких зазнали окремі корені іменникового, прикметникового, займенникового та прислівникового походження. Тому в основу характеристики структури сучасних числівників покладено
Прості числівники утворилися з одного кореня. Вони “охоплюють:
1. Назви чисел першого десятка (один – десять), сто, сорок,’ тисяча, запозичені числові “назви нуль, мільйон, мільярд.
2. Збірні числівники обоє, двоє, троє, четверо, п’ятеро, шестеро, семеро, восьмеро, дев’ятеро, десятеро, а також похідні від них числівники з суфіксом – к –
3. Непозначено-кількісні числівники кілька, декілька, багато, небагато, мало, чимало, немало.
Складні числівники сформувалися на базі двох коренів числівників, що входили до складу словосполучень різного характеру. До складних належать:
1. Назви чисел другого десятка: одинадцять – дев’ятнадцять. Вони утворились у давньоруській мові способам додавання, а саме: до одиниць першого десятка (один – дев’ять) у формі називного відмінка за допомогою прийменника приєднувалася форма місцевого відмінка однини числівника десять, пор. одинъ на десіатє, два на десіате і т. д. Такі словосполучення буквально означали один, два і т. д. на десяткові (зверх десятка, понад десяток).
2. Назви десятків: двадцять, тридцять, п’ятдесят – вісімдесят, дев’яносто. Первісно вони також були словосполученнями, що включали дві числові назви: назви одиниць у формі називного відмінка, що вказували на кількість десятків, і числівник десять у формі називного відмінка двоїни чи множини (два десяти, три десяти) або у формі родового відмінка множини (п’ять десять). Цей спосіб поєднання числових назв називався множенням. Числівник дев’яносто – це новотвір давньоруської мови.
3. Назви сотень: двісті, триста, чотириста, п’ятсот, шістсот, сімсот, вісімсот, дев’ятсот. Вони утворились, як і десятки, способом множення, при якому сполучались назви одиниць, що визначали кількість сотень, і числівник сто у формі називного відмінка двоїни (двє стє), множини (три съта, четыри съта) або в формі родового відмінка множини (пять сътъ, шесть сътъ, дєвять сътъ). Складові компоненти таких числових словосполучень злилися в одне слово.
4. Збірні числівники обидва, обидві; одинадцятеро – дев’ятнадцятеро, двадцятеро, тридцятеро. Форми обидва, обидві утворені способом-множення, коли поєднувалися форми збірного числівника оба (чол. р.), обє (жін. р.) з формами простого кількісного числівника два: обадва – чол р., обєдъвє – жін. і середи, р.
5. Дробові числівники півтора, півтори, півтораста.
В їх основі лежить словосполучення, утворене зі слова пол (половина) і форми родового відмінка однини не членного порядкового прикметника втор (втора) (пор. пол втора (чол. р.), пол вторы (жін. р.), а також родового відмінка не членного порядкового прикметника середнього роду второ і родового відмінка однини числівника сто (пор.: пол втора ста).
6. Неозначено-кількісні числівники кількадесят, кільканадцять, стонадцять.
Складені числівники являють собою сполучення двох, трьох, чотирьох і більшої кількості складних і простих числівників. Вони позначають десятки з одиницями (двадцять п’ять), сотні з десятками (чотириста сорок), сотні з десятками і одиницями (п’ятсот сімдесят п’ять), тисячі з сотнями (три тисячі сто), тисячі з сотнями і десятками (дві тисячі чотириста десять), тисячі з сотнями, десятками та одиницями (три тисячі двісті шістдесят сім) і т. д.
У системі складених числівників своєрідну підгрупу становлять дробові числівники: одна четверта, три п’ятих, нуль цілих сім десятих.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)