Суспільство і природа

Філософія посбіник

Тема 11. СОЦІАЛЬНА ФІЛОСОФІЯ

§ 1. Суспільне буття як предмет соціальної філософії

Суспільство і природа

Історично формування первісних суспільств розвивалося із родово-общинного ладу, в умовах якого людина починає виокремлювати себе із природного се-редовища.

Суспільство має узгоджуватися з людською природою, воно становить так звану другу природу, або культурне середовище. Людина – єдина істота, яка не має визначеної екологічної (природної) ніші і здатна пристосовуватися до різних природних умов.

Тому вона створює власний світ, перетворюючи природу. У суспільстві, як і в природі, є об’єктивні закономірності, хоча і здійснюються вони через людську діяльність. Якщо в природі діють сліпі природні сили, то в суспільстві – люди, наділені свідомістю і волею. Закономірності розвитку суспільства є закономірностями людської діяльності. їхнє пізнання є основною метою суспільствознавства як науки, що має не менш важливе значення, ніж природознавство.

Однак, як зазначав В. Вернадський, людина часто забуває, що її життєдіяльність тісно пов’язана з біосферою, що природні умови в житті суспільства

відіграють надзвичайно важливу роль. Відповідно і відношення суспільство – природа ніколи не втрачає своєї актуальності і вимагає суттєвої уваги в контексті соціокультурної активності людини. Адже природа і суспільство, незважаючи на їхнє протиставлення, завжди залишаються тісно пов’язаними, становлять єдину систему взаємозв’язків у вимірі економічної, географічної та екологічної детермінанти суспільного розвитку. Людина є частиною природи, а природне середовище – необхідною умовою функціонування соціуму, будь-яких форм суспільної діяльності. Соціальна сфера життєдіяльності є історично похідною від природної, це добре видно на прикладі господарства, яке розвивається від максимально наближених до природи форм – натуральне господарство – до більш віддалених від неї – інформаційна економіка.

Природа є основним ресурсним джерелом матеріального життя суспільства, його виробничої сфери, що унеможливлює розмежування таких сфер людського життя, як суспільство і природа. Загалом історія розвитку суспільства постає як продовження розвитку природи. Отже, людина живе не тільки у природному, а й у суспільному середовищі. Вона змінює та перетворює природне середовище відповідно до своїх потреб, здатна добре прилаштовуватися до різних природних умов. У процесі науково-технічного розвитку останніх століть ставлення людини до природи набуло суто споживчого характеру, що й стало причиною екологічних проблем сучасності.

Суспільство виникає внаслідок олюднення природного середовища, формування культурних особливостей соціуму, таким чином, взаємодія суспільства із природою відбувається у межах певного географічного середовища. На суттєвий вплив природних умов на формування культури різних суспільств звернув увагу ще Ш. Монтеск’є, який у своїй праці “Про дух законів” стверджував, що саме природне середовище, насамперед клімат, є визначальним чинником у формуванні звичаїв, вірувань і навіть суспільно-політичного устрою країни.

У такий спосіб виникає концепція географічного детермінізму, яка наголошує на суттєвій ролі географічного середовища у житті суспільства. До речі, ця концепція сприяла становленню у XX столітті науки геополітики як сфери визначення пріоритетів географічного розташування країни у контексті їхнього ефективного соціально-політичного використання. Отже, природне середовище відіграє суттєву роль у розвитку як економічного, так і політичного потенціалу країни, незалежно від ступеня еволюції соціокультурних відносин. Природа є постійною та необхідною умовою існування та розвитку суспільства, оскільки природні умови є визначальним чинником життєдіяльності людини у суспільстві.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3,50 out of 5)


Суспільство і природа - Довідник з філософії


Суспільство і природа