ІННОВАЦІЙНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ
Тема 2. Інноваційний менеджмент в системі управління організацією
2.1. Суть і завдання інноваційного менеджменту
“Інноваційний менеджмент” – самостійна галузь управлінської науки та професіональної діяльності, яка спрямована на формування й забезпечення умов інноваційного розвитку будь-якої організації.
Як наука і мистецтво управління, інноваційний менеджмент базується на теоретичних положеннях загального менеджменту, серед яких визначальними є закони та закономірності динамічних систем,
Як вид діяльності та процес прийняття управлінських рішень інноваційний менеджмент являє собою сукупність процедур, що утворюють загальну схему управління інноваційним процесом. Ця сукупність складається з відповідних функцій управління, кожна з яких розпадається на окремі види роботи (етапи), що пов’язані з багатогранною діяльністю підприємства і виконуються у відповідній послідовності. Склад функцій і завдань управління може бути регламентованим залежно від рівня керованої системи
Інноваційний менеджмент як апарат управління інноваціями передбачає створення певної ієрархічної організаційної структури, до складу якої входять спеціалізовані підрозділи управління, керівники різних рівнів, які наділяються повноваженнями на прийняття та реалізацію відповідних управлінських рішень і несуть відповідальність за їх результати.
Інноваційний менеджмент у загальному вигляді – це складний механізм дії керуючої системи, яка створює для інноваційного процесу та інноваційної діяльності сприятливі умови й можливості для розвитку і досягнення ефективного результату.
В умовах нашої країни, коли відбувається реформування відносин власності і стимулювання розвитку підприємництва, коли нововведення стали неодмінною складовою всіх структур, від органів державної влади до середніх і малих підприємств, використання наукових методів інноваційного управління стає важливим чинником розвитку країни, її виживання, конкурентоспроможності та комерційного успіху будь-якої організації і на світовому рівні. Саме інноваційний менеджмент як система управління, призначений для вирішення незадовільних ситуацій при управлінні змінами, орієнтованих на розвиток суспільства та задоволення його потреб.
Як система управління інноваційний менеджмент складається з двох ланок, або підсистем: керуючої підсистеми (суб’єкта управління) і керованої підсистеми (об’єкта управління). Суб’єктом управління в інноваційному менеджменті можуть бути менеджери і спеціалісти різного рівня залежно від об’єкта управління. Об’єктом управління в інноваційному менеджменті можуть бути інноваційні процеси, інноваційна діяльність, інновації, економічні відносини між учасниками ринку інновацій. Зв’язок суб’єкта управління з об’єктами відбувається за допомогою руху інформації. Цей рух інформації являє собою сам процес управління, тобто процес розроблення і здійснення керуючої дії суб’єкта управління на об’єкт управління. Механізм керуючого впливу включає збір, обробку і передавання необхідної інформації та прийняття відповідних рішень.
Інноваційному менеджменту, як і будь-якій іншій системі притаманні такі якості:
– взаємозв’язок і взаємодія всіх компонентів системи;
– цілісність, узгодженість і синхронність у часі,
– узгодженість з місією і цілями організації;
– адаптивність, гнучкість до змін середовища;
– автономність елементів організаційної структури, функцій управління;
– багатофункціональність і багатоаспектність, що реалізується через здатність до переналагодження, переорієнтації,
– оновлення відповідно до змін середовища.
Інноваційний менеджмент – це сукупність економічних, мотиваційних, організаційних і правових засобів, методів і форм управління інноваційною діяльністю конкретного об’єкта управління з метою одержання найоптимальнішим шляхом економічних результатів цієї діяльності. Управління інноваційною діяльністю підприємства передбачає:
– розроблення інноваційних цілей розвитку;
– створення системи інноваційних стратегій;
– аналіз зовнішнього середовища з урахуванням невизначеності та ризику;
– аналіз інноваційного потенціалу фірми;
– оцінку ситуації на ринку;
– пошук інноваційних ідей, ліцензій, ноу-хау;
– прогноз ситуації на ринку;
– формування інноваційного та інвестиційного портфеля, розроблення проектів;
– планування та організацію наукових розробок, їх упровадження у виробництво;
– удосконалення організаційних структур управління;
– управління персоналом;
– оцінку ефективності інноваційної діяльності;
– процедуру прийняття управлінських рішень;
– вивчення ринкової кон’юнктури, інноваційної діяльності конкурентів;
– дослідження ринку для нових продуктів і технологій (ємність ринку, умови й еластичність попиту тощо);
– прогнозування діяльності, характеру та стадій життєвого циклу нової продукції (на цій підставі приймаються рішення про розміри виробничих потужностей, обсяги капіталовкладень);
– дослідження ресурсів, необхідних для проведення інноваційних процесів;
– аналіз ризиків інновацій, визначення методів їх мінімізації;
– розробку варіантів кооперації в науково-дослідній сфері з конкурентом;
– вибір організаційної форми створення, освоєння й розміщення на ринку нових товарів (моніторинг інноваційного проекту, внутрішній або зовнішній венчур);
– оцінку ефективності інвестиційного проекту;
– дослідження доцільності та планування найадекватнішої форми передавання технології в процесі створення, освоєння, розміщення на ринку (ліцензії, трансфери, науково-технічне співробітництво).
Основними цілями інноваційного менеджменту є:
1) забезпечення довгострокового функціонування інноваційного процесу на основі ефективної організації всіх його складових елементів і систем;
2) створення конкурентоспроможної інноваційної продукції, технологій найбільш ефективним і оптимальним шляхом.
Відповідно до цілей формуються завдання інноваційного менеджменту, основними з яких є такі:
– Розробка стратегічної інноваційної політики і механізмів її реалізації.
– Формування стратегічних, довго – і короткострокових цілей інноваційної діяльності.
– Розроблення планів, програм, проектів та їх виконання.
– Створення організаційно-виробничої структури і структури управління інноваційною діяльністю.
– Планування організації процесів розроблення інновацій (інноваційного процесу).
– Спостереження (контроль) за виконанням етапів, стадій інноваційного процесу в часі та синхронізацією всіх видів діяльності.
– Підбір і розміщення кадрів, створення творчої атмосфери та мотивації інтелектуальної праці.
– Комплексне формування та використання інноваційного потенціалу підприємства.
– Організація і кооперація інноваційних програм, прискорення їх розроблення;
– Створення тимчасових цільових груп для комплексного вирішення інноваційних проблем – від ідеї до серійного виробництва продукції.
– Спостереження й оцінка світових тенденцій науково-технічного розвитку.
(2 votes, average: 3,50 out of 5)