Політологічний словник
Терор політичний (від лат. terror – страх, жах) – опозиційна діяльність екстремістських організацій або окремих осіб з метою систематичного або одиничного використання насилля (або його загрози) для залякування будь-кого (уряду, партії, населення, групи тощо). Основними причинами Т. п., як і терору загалом, є кризові ситуації, їх загострення, неспроможність суспільства, влади врегулювати існуючі конфлікти, розв’язати наявні суспільно-політичні проблеми. Основу тероризму становить конфлікт, а терор є “найкоротшим”,
Антонин Ю. М. Терроризм: уголовно-правовые и криминалистические проблемы. – М., 1998; Бояр-Сазанович Т. С. Международный терроризм: политико-правовые аспекты. – К.; Одесса, 1991; Дорошенко А. Терор і тероризм // Політика і час. – 1997. – № 9; Емельянов В. П. Злочини терористичної спрямованості. – Харків, 1997; Ляхов В. П. Терроризм и межгосударственные отношения. Насилие в современном мире: Материалы международной конференции. – СПб., 1997; Салимов К. Н. Современные проблемы терроризма. – М., 1999; Терроризм: психологические корни и правовые оценки: “круглый стол”// Государство и право. – 1995. – N° 4.
М. Головатий