Біологія. Комплексний довідник – підготовка до ЗНО та ДПА
СИСТЕМА ОРГАНІЧНОГО СВІТУ
Царство Тварини
Підцарство Багатоклітинні
Тип Кишковопорожнинні
Кишковопорожнинні багатоклітинні тварини, тіло яких має променеву симетрію та складається з двох шарів клітин – зовнішнього та внутрішнього, між якими міститься драглиста опорна пластинка – мезоглея. Ротовий отвір веде в кишкову порожнину, що являє собою мішок або систему каналів (у медуз), анального отвору немає. Таким чином, кишковопорожнинні нагадують стадію гаструли
Зовнішній шар клітин – ектодерма. Під мікроскопом в ектодермі видно кілька типів клітин. Найбільше серед них епітеліально-м’язових. Є нервові клітини, що мають довгі відростки, тому нагадують зірочки. Нервові, жалкі й статеві клітини утворюються із проміжних клітин. Якщо тіло десь ушкоджується, то проміжні клітини починають посилено рости.
Внутрішній шар клітин – ентодерма. Клітини внутрішнього шару мають скоротливі м’язові волокна, але основне призначення цих клітин (залозисті) – перетравлювання їжі. Вони виділяють у кишкову порожнину травний сік, під впливом якого здобич розм’якшується й розпадається на дрібні шматочки. Частина клітин ентодерми має кілька довгих джгутиків. Джгутики, постійно рухаючись, підгрібають шматочки їжі до клітин. Далі травлення відбувається всередині клітини у вакуолях. Цим кишковопорожнинні відрізняються від інших багатоклітинних, у яких здебільшого весь процес травлення відбувається в порожнині травного тракту.
Клітини кишковопорожних
Шар клітин | Клітини | Функції |
Ектодерма | Епітеліально-м’язові | Покрив, рух |
Нервові | Координація функцій | |
Жалкі | Захист, напад | |
Проміжні | Твірна | |
Статеві | Розмноження | |
Ендотерма | Залозисті | Вироблення травного соку |
Травні | Перетравлювання їжі |
Кишковопорожнинні розмножуються нестатевим і статевим способами. Нестатеве (вегетативне) розмноження гідроїдних здійснюється брунькуванням: улітку на тілі гідроїдних виникає маленький горбик – випин стінки, який росте; із часом на його кінці з’являються щупальця, а між ними проривається рот. Цей процес із вигляду нагадує розвиток пагона рослини з бруньки. Через деякий час молодий організм відокремлюється від материнського організму. За несприятливих умов кишковопорожнинні розмножуються статевим способом. Гідроїдні здебільшого гермафродити, а медузи – роздільностатеві.
Тип Кишковопорожнинні ділиться на три класи: Гідроїдні, Сцифоїдні та Коралові поліпи.
Клас Гідроїдні. Гідра живе в прісноводних водоймах із чистою, прозорою водою. Це малорухлива кишковопорожнинна тварина з численними щупальцями. На одному кінці її міститься рот, оточений вінчиком щупалець, другий кінець витягнутий у вигляді стебельця з підошвою на кінці. За допомогою щупалець гідра може повільно пересуватися. Гідра живиться дрібними ракоподібними (дафніями, циклопами), личинками та ікрою риб.
Особливості будови та життєдіяльності гідри
Ознаки | Особливості будови та життєдіяльності |
Тіло | Багатоклітинне (ектодерма, ентодерма, між ними – мезоглея) |
Тип симетрії | Променева |
Покриви | Ектодерма, епітеліальні клітини |
Травлення | Внутрішньоклітинне та порожнинне |
Дихання | Розчиненим у воді киснем дифузійно, усією поверхнею тіла |
Виділення | Кінцеві продукти виводяться через ектодерму |
Нервова система | Дифузного типу. Вперше з’являються рефлекси |
Розмноження | Вегетативне: брунькування. Статеве: гермафродити, запліднення перехресне |
Розвиток | Зигота -> планула (двошарова личинка) -> доросла гідра |
Здатність до регенерації | Добре розвинена |
ЦЕ ЦІКАВО
У 40-х рр. XVIII ст. молодий учитель-натураліст Трамбле (Швейцарія) вперше виявив і описав прісноводну гідру. Він довів, що гідра – тварина.
Трамбле встановив, що гідра має дивовижну регенераційну властивість, внаслідок чого вона дістала свою назву за аналогією до міфічної лірнейської гідри, яка щоразу відновлювала голову після того, як її відрубували. Якщо розрізати гідру вздовж на дві половинки, то із кожної з них відновлюється вся гідра. Навіть з 1/200 частини тіла гідри відновлюється Неповноцінний цілісний організм – ціла гідра.
Клас Сцифоїдні. Представники класу – медузи. Багато з них здатні плавати в товщі води. Тіло медузи драглисте, формою нагадує парасольку. З нижнього боку тіла міститься рот. По краях розташовані щупальця. Медузи – хижаки. Вони вбивають здобич жалкими клітинами.
ЦЕ ЦІКАВО
Одна з найбільших медуз – ціанея, може досягти 4 м в діаметрі та мати щупальця завдовжки до 30 м. Це оранжево-блакитне чудовисько – одна з найбільших безхребетних тварин, які є реальною загрозою для плавців у північній частині Атлантичного океану. Вона виділяє отруйну речовину на щупальці, яка викликає дуже сильні хімічні опіки.
Клас Коралові поліпи. У морі поміж камінням і на скелях можна побачити великих поліпів – актиній. Вони яскраво забарвлені й мають кілька віночків коротких товстих щупалець. Актинії нерухомо сидять у щілинах скель і чатують на здобич або повільно повзають по дну та захоплюють щупальцями малорухливих тварин, якими живляться.
У багатьох морських кишковопорожнинних молодий поліп, що утворився брунькуванням, не відокремлюється від материнського організму, а залишається з’єднаним з ним і невдовзі сам починає відбруньковувати поліпи. Так утворюється колонія. У колоніальних поліпів розвивається скелет. Найчастіше він складається з вапняку. У тропічних морях деякі види колоніальних поліпів утворюють на мілководді густі поселення – коралові рифи. Колонії коралів, маючи дуже міцний вапняковий скелет, стають перешкодою для судноплавства.
ЦЕ ЦІКАВО
Коралові колонії невпинно тягнуться вгору, до поверхні води, до світла. Швидкість їх росту залежить не тільки від виду, а й місцевих умов. Так, біля острова Тьорсдей (Тихий океан) за 23 роки діаметр одного корала-мозковика збільшився від 76 см до 188 см.
У 1857 р. біля берегів Центральної Америки на одному з уламків корабля, який пролежав на дні 65 років, знайшли мадрепорову колонію п’яти метрової довжини: за рік вона виростала в середньому на 8 см.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)