Торговельна політика

Торговельна політика – політика держави щодо регулювання (стимулювання або обмеження) експорту та імпорту товарів і послуг. Т. п. є складовою зовнішньоекономічної політики держави і реалізується шляхом використання економічних, правових і адміністративних важелів. До економічних важелів належать використання кредитів, податків, надання субсидій, гарантій тощо; до правових – удосконалення чинного або прийняття нового законодавства у цій сфері; до адміністративних – прийняття окремих указів, як правило, на нетривалий час, надання

державою окремих видів допомоги для здійснення деяких торговельних операцій. Найпоширенішим засобом державної Т. п. є використання митних тарифів, в т. ч. антидемпінгових, компенсаційних та ін.; використання бл. 50 методів не тарифного регулювання (див. Не тарифні обмеження). У другій половині XX ст. набуло поширення використання регіональної Т. п. міжнародними економічними угрупованнями, найрозвиненішим з яких є ЄС. З часу проголошення незалежності Т. п. України була нераціональною, що виявлялося у надмірній
лібералізації зовнішньоекономічної діяльності і призвело до пригнічення національного виробника, значних втрат на внутрішньому ринку. Поліпшити становище можна раціональним поєднанням політики протекціонізму і лібералізму, економіку країни треба готувати до конкуренції за умов вступу в СОТ, який заплановано на 2006.




Торговельна політика