МЕДИЧНА БІОЛОГІЯ
Розділ 1
БІОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ ЛЮДИНИ
1.3. Онтогенетичний рівень організації життя
1.3.3. Біологія індивідуального розвитку
1.3.3.15. Тривалість життя та проблеми довголіття
Тривалість життя будь-якого організму обмежена певною, характерною для кожного виду, часовою межею. Наприклад, тривалість життя вишні 100 років, дуба – 2000 років, сосни – до 3000 років Серед тварин довгожителями є деякі види птахів – до 100 років, слони живуть близько 100 років.
Щодо людини, то розрізняють природну тривалість
Середня тривалість життя певної групи, яка переривається смертністю, є показником здоров’я нації.
Середня тривалість життя людини в економічно розвинутих країнах становить близько 70 років, тоді як на початку кам’яного віку вона не перевищувала 18 років.
Процес прогресуючого зниження функціональнх здатностей організму після досягнення ним зрілості називають старінням.
Починаючи з 30-40-літнього віку, у людини знижується швидкість нервової провідності, зменшується кількість крові, яка протікає через нирки, знижується фізіологічна активність серцевого м’яза, зазнають змін колагенові й еластичні волокна, у тканинах накопичується холестерин, солі кальцію і т. п.
Клітини і тканини втрачають здатність до біохі – міччної та морфологічної регенерації.
Важливою демографічною проблемою більшості економічно розвинутих країн є поступове постаріння людства Землі. Припускається, що у світі в 2025 р. чисельність людей віком 60 років і старших у порівнянні з 1950 р. зросте в 5 разів, а людей старших 80 років – у 7 разів. Хворі старшого віку становлять значну частину контингенту лікувальних установ. У багатьох країнах кількість старих людей перевищує 15 %, а в деяких країнах – навіть 20 % і має тенденцію до подальшого зростання. Збільшення частки літніх людей викликало інтерес до геронтології, перш за все до вивчення первинних механізмів старіння організмів і популяцій та чинників, які визначають тривалість життя.
Геронтологія (від грец. γέρων (γέροντος) – старий і λόγος – вчення) вивчає закономірності старіння живих істот, зокрема людини, вікові біологічні зміни різних структур головного мозку, особливості взаємозв’язків між ендокринними органами, характерні для старіння зміни імунної системи, процеси старіння сполучної тканини та ін. Вперше термін був запропонований І. І. Мечниковим у 1903 р.
В Україні і далеко за її межами відомі наукові досягнення Інституту геронтології АМН України (м. Київ).
Геріатрія – це галузь медицини, наука про хвороби осіб літнього і старечого віку. її завданням є затримка явища старіння, розробка способів нормалізації функцій організму при старінні, вивчення факторів ризику, які викликають передчасне старіння.
Одне з ключових питань геронтології – встановити роль генетичних чинників у старінні. Існує група спадкових хвороб, за яких передчасне старіння – основна нозологічна ознака. Ці хвороби називаються “прогерії”. Розрізняють прогерію дітей (синдром Хатчинсона – Гілфорда) і прогерію дорослих (синдром Вернера).
У процесі старіння важливого значення набувають не тільки генетичний механізм, але і його взаємодія зі стохастичними пошкодженнями.
(2 votes, average: 3,00 out of 5)