МЕДИЧНА БІОЛОГІЯ
Розділ 3
БІОГЕОЦЕНОТИЧНИЙ РІВЕНЬ ОРГАНІЗАЦІЇ ЖИТТЯ ТА МІСЦЕ ЛЮДИНИ В НЬОМУ
3.4. Медична гельмінтологія
3.4.3. Тип Круглі черви (Nemathelminthes)
3.4.3.12. Вчення К. І. Скрябіна про дегельмінтизацію і девастацію
У 1925 р. К. І. Скрябін ввів у гельмінтологічну науку і практику новий принцип дегельмінтизації, у якому стали гармонічно поєднуватися елементи терапії і профілактики.
Дегельмінтизація – комплекс заходів, спрямованих на вигнання з організму, знищення всередині або у зовнішньому середовищі гельмінтів (яєць,
Розрізняють дегельмінтизацію лікувальну, діагностичну і профілактичну. Дегельмінтизація дає ефект при тих гельмінтозах, збудники яких живуть у дефінітивних хазяїнах тривалий час, а личинкові стадії короткочасно; коли дегельмінтизація носить плановий, масовий і обов’язковий характер, а ефективність антигельмінтних препаратів висока, вони доступні й нетоксичні для людини та тварин.
Л. А. Лосєв запропонував термін преімагінальна дегельмінтизація – вигнання з організму або знищення в організмі дефінітивних хазяїнів гельмінтів до настання їх статевої зрілості.
Дегельмінтизація
Принцип дегельмінтизації широко впроваджений у практику боротьби з гельмінтозами людини і сільськогосподарських тварин. Він покладений і в основу інструкцій і настанов по боротьбі з гельмінтозами населення, розроблених акад. К. І. Скрябіним. Пізніше, проаналізувавши накопичений матеріал щодо реалізації заходів боротьби з гельмінтозами, К. І. Скрябін дійшов висновку, що для повної ліквідації того чи іншого гельмінтозу необхідно знищувати і його збудника. Цей новий принцип, сформований у 1944 p., К. І. Скрябін назвав принципом девастації (від лат. devastate – спустошувати, винищувати).
Девастація вимагає активного винищування збудника захворювання як зоологічного виду на усіх фазах його розвитку всіма доступними способами механічного, фізичного, хімічного і біологічного впливу. Заходи, спрямовані на знищення збудника захворювання, повинні суворо поєднуватися зі створенням на даній території таких умов, за яких надалі ці шкідливі організми не мали б можливості біологічного існування – завершення онтогенетичного розвитку. З метою девастації використовуються як методи винищування гельмінтів у період їх паразитичного і позапаразитичного існування, так і методи, що дозволяють змінити зовнішнє для гельмінта середовище (внутрішньохазяїнне і позахазяїнне) у бік, несприятливий для його існування. Тим самим, в окремих осередках інвазій у комплексі девастаційних заходів доцільно, наприклад, передбачити знищення проміжних хазяїнів до того, як вони можуть інвазуватися відповідними паразитами, а також підвищення стійкості організму людини чи тварин всіма можливими методами (повноцінне харчування, медикаментозні препарати, штучна імунізація тощо). У резистентному організмі створюються умови, несприятливі для розвитку паразитів, і великий відсоток останніх гине, не досягнувши імагінальної стадії. У деяких випадках карантин та ізоляція хворих також можуть бути проведені в комплексі девастаційних заходів, оскільки вони обмежують поширення паразитів.
Девастація можлива тільки щодо тих збудників гельмінтозів, онтогенез яких в організмі хазяїна і в зовнішньому середовищі вивчений і відомі особливості епідеміології та епізоотології захворювань, що викликаються ними в даних конкретних умовах. Для здійснення девастації необхідна наявність чітко розроблених методів діагностики, лікування і профілактики, оскільки комплекс девастаційних заходів включає лікування хворих, профілактику здорових і знищення збудників у всіх фазах їхнього існування. При цьому елементи девастаційних заходів повинні бути органічно пов’язані між собою.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)