ДІЛОВА УКРАЇНСЬКА МОВА
Розділ 3. Граматична парадигма самостійних частин мови в ділових паперах
3.1. Іменник
Відмінювання іменників І відміни
Відмінкові закінчення іменників І відміни подано в таблиці. Різні закінчення різних іменниках тієї самої групи подаються через кому (наприклад, у кличному відмінку однини: доле, доню – – е, – ю). Закінчення, що трапляються як винятки, взято в дужки (наприклад, у родовому відмінку множини: суддів – (-ів)). Знаком 0 показано нульове закінчення (наприклад, у родовому відмінку множини:
Відмінки | Однина | Множина | ||||||
М’яка група | М’яка група | |||||||
Тверда Група (подяка) | Мішана Група (площа) | 3 основою не на й (лазня) | 3 основою на й (Марія) | Тверда Група (подяка) | Мішана Група (книга) | 3 основою не на й (лазня) | 3 основою на й (Марія) | |
Н. | -а | -а | -я | -я | -и | -і | -і | -ї |
Р. | -и | -і | -і | -ї | 0, | 0, (ей) | 0, (ей), (-ів) | 0 |
Д. | -і | -і | -і | -ї | -ам | -ам | -ям | -ям |
3. | -у | -у | -ю | -ю | Як у наз. або род. відмінку | |||
О. | -ою | -ею | -ею | -єю | -ами | -ами | -ями | -ями |
М. | Як у дав. відмінку | -ах | -ах | -ях | -ях | |||
Кл. | -о | -е | -е, – ю | -є | Як у наз. відмінку |
1. У давальному й місцевому відмінках однини г, к, х перед закінченням – і чергуються із з, ц, с: дорога – дорозі, на дорозі; відпустка – відпустці, у відпустці; муха – мусі, на мусі.
2. В орудному відмінку однини всі іменники І відміни в кінці мають – ю: дорогою, тишею, суддею.
Чимало помилок спостерігається і в закінченнях іменників жіночого роду в орудному відмінку однини: іменники твердої групи мають закінчення – ою (Галиною, угодою), а м’якої та мішаної – – ею (-єю) (Валею, волею, мрією).
3. У кличному відмінку однини іменники м’якої групи мають звичайно закінчення – е, – є: пісне, земле, Надіє. Тільки пестливі назви мають закінчення – ю: бабусю, Марусю, Галю.
4. У родовому відмінку множини іменники І відміни мають звичайно нульове закінчення: трава – трав, груша – груш, земля – земель.
Якщо в кінці основи збігаються два приголосні, то між ними може з’являтися вставний о або е: церква – церков, іскра – іскор, сосна – сосон, миска – мисок, сестра – сестер, весна – весен, сім’я – сімей, війна – воєн (але не завжди: вільха – вільх, буква – букв, шахта – шахт). Причому м’якість кінцевого приголосного основи зберігається: сотня – сотень, гривня – гривень, їдальня – їдалень, вишня – вишень, лазня – лазень, бойня – боєнь, працівниця – працівниць.
Кілька іменників цього відмінка мають:
А) закінчення – ів: суддів, гайдамаків, ніздрів, мамів (і мам), бабів (і баб), губів (і губ), легенів (і легень); закінчення – ів приймають також прізвища: Журба – Журбів, Чупринка – Чупринків, Нудьга – Нудьгів;
Б) закінчення – ей: попадей (від попадя), свиней, мишей, статей (без подвоєння т, хоч: стаття, статтею тощо);
Іменник вівця в родовому відмінку множини має форму овець.
5. У знахідному відмінку множини:
А) назви істот мають таку форму, як у родовому відмінку: бачу сестер, дочок, учениць, корів, овець, качок, бджіл, комах; але якщо йдеться про назви тварин (не людей), то може вживатися й форма називного відмінка: бачу корови, вівці, бджоли;
Б) назви неістот мають таку форму, як у називному відмінку: бачу книжки, дороги, вишні.
(2 votes, average: 5,00 out of 5)