Лісівництво
РОЗДІЛ 2. ПІДВИЩЕННЯ ПРОДУКТИВНОСТІ ЛІСІВ ЛІСІВНИЧИМИ МЕТОДАМИ
Лекція 5. ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ДЕРЕВНОЇ ПРОДУКТИВНОСТІ ЛІСІВ
5.9 Вплив механічного складу грунту на ріст сосняків, ялинників, дібров
Механічний склад грунту – найбільш впливовий чинник, що визначає водний, повітряний режим грунту та режим живлення.
Дерново-підзолисті грунти Полісся представлені різним механічним складом, тому цікаво знати, який зв’язок існує між ростом деревостанів сосни, ялини залежно від вмісту глиняних часточок, або так званої
Соснові деревостани зростають на піщаних грунтах, глинистих пісках, супісках, а іноді і на легких суглинках. Грунти часто на тій чи іншій глибині мають прошарки глини або суглинку, а в ряді випадків піщані грунти підсилаються мореною. Ріст сосняків на піщаних грунтах рідко буває кращим за III бонітет, а якщо грунти глинясто-піщані та ще й мають прошарки із глини, то вони забезпечують ріст за ІІ-І класами бонітету, а іноді і Іа. Якщо глинясто-піщані грунти підстилаються мореною на глибині 1,5-2,0 м, то можна очікувати росту сосни за Іа-Іб класами бонітету. Супіщані грунти, як правило, забезпечують
Оскільки на східноєвропейській рівнині сосняки розповсюджені в кліматичних умовах дуже широкого діапазону, то тут утворилися грунти різного генезису – від підзолів до сірих лісових. На продуктивність соснових насаджень при підзолистому процесі впливає малий вміст поживних речовин, а в умовах сірих лісових грунтів значну роль відіграє нестача вологи.
Високопродуктивні сосняки лісостепової зони зростають на грунтах з більшим вмістом фізичної глини та з більшим накопиченням гумусу в перегнойно-акумулятивному горизонті грунту. В даних лісорослинних умовах у сосняках формується другий ярус із дуба звичайного.
Таким чином, особливістю соснових лісів є те, що вони поселяються на грунтах легкого механічного складу з малими запасами поживних речовин, невисоким вмістом обмінних основ та гумусу. Але сосна, хоча і невибаглива до багатства грунту, позитивно реагує на його збільшення.
Ялинники рідко поселяються на піщаних грунтах. Вони приурочені до грунтів із значним вмістом поживних речовин, особливо зольних елементів живлення, значною кількістю обмінних основ. На дерново-підзолистих грунтах найкращі умови для ялини створюються при наявності в грунті 25-35% фізичної глини (Зеліков, 1971). Успішний ріст ялинників також залежить від морени. Запаси деревини в ялинниках, що зростають на грунтах, які підстилаються мореною, вдвічі вищі, ніж на грунтах, що утворились на алювіальних відкладах.
Як більш вибаглива до грунту, ялина може поселятися на торф’яниках, які мають сприятливий хімічний склад. Сосна може зростати на торфах з гіршим хімічним складом.
Найбільшу продуктивність ялинники мають на підзолистих грунтах з добре вираженим підзолисто-перегнійними горизонтами (Іа-Іб бонітет). Ялина позитивно реагує на вміст азоту в грунті.
Діброви характерні для зони лісостепу. Дуб – порода, насадження якої типові на грунтах, що сформувалися на глиняних або суглинкових наносах, тобто на сірих лісових грунтах та чорноземах. Але в умовах Лісостепу гідротермічна ситуація часто не забезпечує діброви достатньою кількістю вологи для формування високопродуктивних насаджень. У силу цього на характер дібров впливає рельєф, що визначає поверхневий та внутрішньо-грунтовий стік. Цим самим на невеликих територіях створюються різні умови за ступенем зволоження (наприклад, Голосієво).
Дуб росте і в зоні мішаних лісів, займаючи підзолисті грунти з м’яким гумусом, при достатній кількості зольних елементів та обмінних основ у грунтотворній породі.
Високопродуктивні діброви в Лісостепу приурочені сірим лісовим грунтам (темно-сірим), що утворилися на наносах глинястого та суглинкового механічного складу із значними запасами поживних речовин, горіхуватозернистою структурою, високим вмістом обмінних кальцію та магнію в профілі грунту. Такі грунти мають добре виражений гумусово-елювіальний горизонт. Саме накопичення перегною у верхніх горизонтах та слабо виражений у них елювіальний процес і забезпечують значні запаси поживних речовин та вміст обмінних основ.
З переміщенням дібров на південь, у зону Степу, в область байрачних дібров, їх продуктивність визначається перш за все водним режимом. Найбільш продуктивні насадження зростають по дну балок, а на схилах балок та на виході та на плато продуктивність знижується, незважаючи на те, що властивості грунтів тут поліпшуються. Дуб різко знижує продуктивність на засолених грунтах. На бурих лісових грунтах продуктивність дібров залежить від глибини грунтів. Тут дуб часто змінюється буком.
Вплив оглеєння на ріст сосняків та ялинників. Оглеєння грунтів свідчить про несприятливий водно-повітряний режим грунту. Часто оглеєння відбувається в якомусь одному генетичному горизонті, утворюючи щільний прошарок сизого кольору. Коріння рослин цей прошарок подолати не можуть, вони в нього не проникають. Глеєвий горизонт буває різним за товщиною і по-різному впливає на ріст деревостанів, але завжди погіршує його.
Слід підкреслити, що вплив оглеєння на ріст сосняків та ялинників більш суттєвий, ніж вплив механічного складу грунту.
Глеєві горизонти можуть утворюватись на різній глибині залежно від рівня грунтових вод, ступеня поверхневого перезволоження. Утворюються або дерново-підзолисто-глеєві, або дерново-глеєві грунти, де зверху лежить шар суглинку у 40-80 см. Це типові для ялинників грунти.
Вплив рівня грунтових вод на ріст сосняків та ялинників. Рівень грунтових вод не буває постійним, він протягом року коливається. Але лісові насадження відображають певний середній рівень за багато років, тобто багаторічний. Рівень грунтових вод також залежить від абсолютної відмітки ділянки та її положення у рельєфі. Вплив рівня грунтових вод на ріст сосняків та ялинників вагоміший, ніж вплив механічного складу грунту та ступеня його оглеєння. Потрібно відрізняти грунтові води від верховодки, яка з’являється у певний період вегетаційного сезону. її вплив на лісостани помітний у меншій мірі порівняно з впливом грунтових вод. У цілому ж на території лісництва, в межах лісостанів сосни, ялини, грунтові води можуть регулювати продуктивність від І до III класу бонітету. Таким чином, при проектуванні лісів потрібно враховувати не тільки типи грунтів, що утворилися, але й окремі їх ознаки, які суттєво впливають на ріст і продуктивність лісостанів. В умовах виробництва при лісорозведенні і поновленні лісу рідко практикують дослідження грунтів. Без проведення таких досліджень не завжди вдало створюються лісові насадження, і вони у перспективі часто не досягають очікуваних продуктивності та якості.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)