358. Сидить Мамай, склавши по-турецьки ноги, під розлогим дубом. Козак гарний, ставний, круглолиций. Голова чисто поголена, довгий оселедець, хвацько закручений за вухо. Карі очі дивляться впевнено і привітно. На Мамаєві козацький одяг: жупан, шаровари, сап’янові чоботи.
Великі руки лагідно тримають кобзу. Дивлячись на картину, ніби чуєш упівголоса співану пісню.
Козацька зброя лежить осторонь, але вірний кінь стоїть напоготові. Зображення на картині Мамая часто супроводжували віршами: “Я козак Мамай, мене не займай “.
360.
362. 1. Комусь ніяково, а йому однаково. 2. Не сором мене дуже, бо мені байдуже. 3. Тому, хто заздрісний, не буває радісно. 4. До будь-якого дива він ставиться ревниво. 5. Щоб не було тривожно, бентежитись не можна. 6. Хто дивиться сердито, від того багато сліз пролито. 7. Берися за справу, якщо тобі цікаво.
372.
374. 1. Дружба з вовком виходить боком. 2. В очі співає, а позаочі лає. 3. Беззубий собака голосно гавка. 4. Зробив курям насміх. 5. Тим рак страшний, що ззаду очі. 6. Узимку бійся вовка, а літом мухи.
377. 1. Рости, рости, тополенько, все вгору та вгору. 2. Блакитне озеро барвінку захвилювалося внизу. 3. Вгорі на білих поплавках застигли сонячні хмарини. 4. Вглиб, ушир впивається коріння, у грунтах шукає їжу, воду, щиро дбає про своє пагіння, хоч його й не бачимо із роду. 5. Я назустріч сонцю йду. 6. Добре, як рідна земля під ногами, батьківське небо над головою.
381. 1. Чесно скажу, побувати в далеких краях добре, але в Україні краще! 2. Рідний край щиріш любити научає нас розлука. 3. Найбільше, сину, дорожи любов’ю до Вітчизни. 4. Нам слід якнайретельніше пильнувати, щоб, обираючи друзів, не натрапити на недругів. 5. Найбільш легко люди вірять у те, до чого прагнуть. 6. Здається, заздрість наробила в світі набагато більше біди, ніж ненависть.
403. 1. Всяк розумний по-своєму: один спершу, а другий потім. 2. Нова мітла починає мести по-новому. 3. Діло так-сяк волочиться, та покинути не хочеться. 4. Вдача овеча, по-овечому й мекече. 5. Панський собака по-панськи й гавка. 6. Ходить мовчки, а кусає по-вовчи. Абияк по-людськи і стара горіхів назбирає. 7. До роботи будь-як, а до танців мастак так-сяк, на косяк, аби не сяк-так.
417. 1. Мовчки струни на бандурі я перебираю. 2. Сиве волосся спадає кружком, по-козацьки. 3. Вільний дух я ціную украй, але тільки за совістю вкупі. 4. Скільки ласки й турботи віддали залюбки ми, щоб у зорях сіяла українська земля. 5. Навлежачки не зіб’єшся з путі. 6. Звичайно, спогади почасти й фантастичні.
418. – и-: завдовжки, трішки, по-вовчи, безвісти, навіки, по-панськи.
-і-: напоготові, опівдні.
419. 1. Розумний двічі об один камінь не спіткнеться. 2. Буває, початок кінця не вартий, а буває навпаки. 3. Троянди плодів не дають, але їх залюбки вирощують, 4. За царя Горошка, як було людей трошки, як свині з походу йшли, то тебе знайшли. 5. Ніби бджола, а насправді – шершень. 6. Погано на возі, та не краще й пішки. 7. Пізно старого кота вчити гопки. 8. Виріс, як кіт навсидячки.
430. 1. Моя пречиста Україно, озвись до мене тополино! 2. Струни рідного краю у серці щоденно звучать. 3. Пливуть замріяно й журливо Вкраїни рідної пісні. 4. Ти чуєш, так пісенно мовлять люди? 5. А я заворожено слухаю музику фортепіанну. 6. І пальці струнами невпинно біжать. 7. Безнастанно трудитися має в повний голос душа! 8. Розковано так дихається грудям.
431. 1. Різдвяно стелиться дорога у рідні батьківські краї. 2. Я сам собі всміхнувся безпричинно. З. Я дивлюся на світ зачаровано. 4. Сосновий світ здивовано вивчаю. 5. Душа була печальна, ніби море, важка страшенно від чужих секретів. 6. Полинно пахне ніч, пов’явши в небосхилах.
437. 1. Неквапно крутиться земля, життя хутчіше кружеля. 2. А найближчі друзі ненароком заглянуть у душу добрим оком. 3. Незабаром я вискочив із покоїв з “Тарасом Бульбою” в руках. 4. Дзвін був невимовно ласкавий. 5. Криниця в зимових полях несхибно дивиться на шлях.
440. Співати незрівнянно, радий несказанно, нескінченно багато, нездоланно міцний, незбагненно могутній.
453. 1. Не той молодець, хто за течією пливе, а той, хто проти течії. 2. Праця на ноги ставить, а лінь з ніг валить. 3. До себе обома руками, а від себе ані пальцем. 4. Тікав від диму, а впав у вогонь. 5. Кіт на вербі, а пес під вербою.
460. 1. Перед чемністю всі двері розчинені. 2. Пиха снідає в достатку, обідає в злиднях, вечеряє в ганьбі. 3. Винному здається, що про нього тільки й мови. 4. Виявляй милосердя, щоб мати його від інших. 5. Спочатку поглянь на людину, а потім клади перед нею килим. 6, Хвороби горнуться до нероби. 7. Як нема без кісток риби, так нема без хиб людини.
475. 1. Найцікавішими є підручники української мови та хімії. 2. Учень пропустив кілька уроків через грип. 3. Ми балакали про нашого улюбленого письменника, а потім про оцінки за тестові завдання. 4. Згідно з наказом директора змагання з футболу відбудуться на канікулах. 5. Відповідно до розкладу уроки закінчуються о тринадцятій годині.
500. 1. Що б вода не принесла, вона ж і забере. 2. Щоб руки вміли, треба працювати головою. 3. Що б у серці не таїлось, на лиці усе б відбилось. 4. Для того коваль обценьки бере, щоб рук не пекло. 5. Що б то був за швець, коли б усім на один копил чоботи шив?
526. 1. Я до нестями люблю Україну, вишивку гарну, червону калину, 2.1 кожен в світі – неповторність, чи то людина, чи крилатий птах. 3. Художник має бути невмирущим. 4. Виглядай мене в віконечко, незабаром я прийду. 5. Нам був ненависний злодійський лад. 6. Неквапом плуганиться вечір.
(2 votes, average: 5,00 out of 5)