Європейський суд з прав людини ❤️ Довідник з політології

Політологічний словник

Європейський суд з прав людини – постійно діючий двопалатний судовий орган, заснований відповідно до Конвенції про захист прав людини та основних свобод (1950 р.) з тим, щоб забезпечити дотримання державами – учасницями їхніх зобов’язань. Розпочав свою діяльність 21 січня 1959 р. Нині учасниками Конвенції є 40 держав, 16 з яких розташовані у Східній Європі, зокрема й Україна. На підставі Конвенції спочатку були створені такі контрольні органи Ради Європи, як Європейська комісія з прав громадян і Суд, які діяли періодично.

У зв’язку з тим, що кількість держав – членів Ради Європи і кількість індивідуальних заяв збільшувалася, а процедура прийняття заяв була складною, Комісія і Суд, функції яких дублювалися, не могли забезпечити дотримання “розумних строків” розгляду заяв. Тому виникла необхідність реформувати контрольні органи. До кінця 1998 р. Комісія припинила своє існування. З 1 листопада 1998 р. (після набрання чинності Протоколом № 11 до Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод) Є. с. з п. л. діє на постійній основі. Як визначено у ст. 19 Конвенції (в редакції Протоколу № 11), Суд створено

“для забезпечення виконання Високими Договірними Сторонами їхніх зобов’язань за Конвенцією та протоколами до неї”. Є. с. з п. л. складається з такої кількості суддів, яка відповідає кількості держав – членів Ради Європи; серед членів Суду не може бути двох громадян тієї самої держави. Судді обираються Консультативною Асамблеєю строком на дев’ять років із списку осіб, висунутих державами – членами Ради Європи. Вони можуть бути переобрані. Судді Є. с. з п. л. є цілком незалежними під час здійснення своїх повноважень. Упродовж строку своїх повноважень вони мають утримуватись від зобов’язань, що є несумісними з вимогами незалежності, неупередженості та недоторканності, які є обов’язковими вимогами цього органу. Відповідно до Європейської Конвенція з прав людини, Є. с. з п. л. встановлює свої власні правила і визначає свою процедуру. Перші Правила Суду, які було прийнято в 1959 p., були повністю переглянуті 24 листопада 1982 р. і набрали чинності з 1 січня 1983 р. Юрисдикція Є. с. з п. л. поширюється на всі справи, що пов’язані з тлумаченням та застосуванням Європейської Конвенції з прав людини. Але така юрисдикція може здійснюватись лише щодо тих держав, які або вже оголосили про визнання її обов’язковою ipso facto, або дали згоду на розгляд окремих справ, які були передані до Суду. Суд приймає заяви від будь-якої особи. Цей перелік значно ширший, ніж у національному законодавстві країн – членів Ради Європи. Наприклад, таке право передбачене також за неповнолітніми, особами, що перебувають на нелегальному становищі, психічно хворими тощо. Заяви приймаються також від груп осіб і неурядових організацій. За загальним правилом процедура спочатку відбувається у письмовому вигляді, але судове слухання є відкритим. Суд може прийняти питання до розгляду лише після того, як було вичерпано всі національні засоби правового захисту відповідно до загальновизнаних норм міжнародного права. До того ж справа може бути прийнята Є. с. з п. л. до розгляду лише впродовж шести місяців від дати прийняття остаточного рішення. Сторонами в справі виступають заінтересована держава або заінтересовані держави, а також окремі особи, які подали свої скарги до Є. с. з п. л. на підставі Протоколу № 9. Суд вирішує всі спірні питання відповідно до своєї юрисдикції. Якщо рішення приймається більшістю голосів, то в цьому разі Суд виносить остаточне рішення, яке заінтересована держава має обов’язково виконувати. Нагляд за виконанням рішення здійснює Комітет міністрів ЄС. За роки практичної діяльності Є. с. з п. л. виробив низку істотних принципів, зокрема: недопущення екстрадиції (чи виселення) якої-небудь особи в країну, де вона може бути піддана катуванням чи нелюдському поводженню, несумісному зі ст. З Європейської конвенції; непорушність права на життя, що захищається в ст. 2 Конвенції, права не піддаватися катуванням, гарантоване ст. З Конвенції тощо. Україна визнала юрисдикцію Є. с. з п. л. як декларативно (у вигляді права на звертання громадян за захистом своїх порушених прав і свобод до відповідних міжнародних судових органів (ст. 55 Конституції), так і нормативно, коли прийняла Закон від 17 липня 1997 р. “Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 р.”, 1-го Протоколу і протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції. Відповідно до цього Закону, Україна визнала всі зобов’язання, передбачені цими міжнародно-правовими актами. Зокрема, щодо визнання на своїй території обов’язкової (без спеціальної угоди) юрисдикції Є. с. з п. л. у всіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції (ст. 46 Конвенції). Крім того, згідно з цим законом, Україна зобов’язується виконувати рішення Суду у будь-якій справі, у якій вона є стороною. Текст Конвенції офіційно був опублікований в Україні 10 січня 2001 р. Станом на початок 2004 р. проти України було винесено 7 рішень. З них 6 стосуються умов утримання осіб, засуджених до довічного ув’язнення. За цими рішеннями уряд України виплатив кожному заявнику суму, що відповідає сукупності їх пенсій за інвалідністю та відшкодування збитків на загальну суму 14000 євро: чотирьом заявникам по 1 тис. євро моральної шкоди, двом – по 2 тис. євро і всім шести по 1 тис. євро судових витрат. Ще одним рішенням Є. с. з п. л. було визнано порушення Україною ст. 6 (право на справедливий судовий розгляд) та ст. 1 Протоколу 1 Конвенції (право на вільне володіння своїм майном). Відсутність закону щодо виконання рішень Є. с. з п. л. у жодному разі не є перешкодою для виконання Україною своїх зобов’язань, взятих після підписання Конвенції з прав та основних свобод людини. Вивчення і застосування практики Є. с. з п. л. суддями України набуває дедалі ширших масштабів. Останніми роками активізувався процес застосування Конвенції при розгляді справ у судах України. Допомога у вчиненні дій, спрямованих на захист прав та свобод, викладених у Конвенції, надається громадянам шляхом опублікування відповідної інформації про роботу Є. с. з п. л. і розгляд конкретних справ, зокрема в журналах “Практика Європейського суду з прав людини. Рішення. Коментарі”, “Вісник Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини”, “Вісник Верховного Супу України”, “Право України” та інших виданнях.

Буроменський М. Звернення до Європейського суду з прав людини: практика Суду і особливості українського законодавства / Харківська правозахисна група. – X., 2000, Європейський суд з прав людини: організація, процедура, правила звернення / М-во юстиції України. – К., 2000; Мармазов В. Є, Пушкар П. В. Захист прав та майнових інтересів у Європейському суді з прав людини: Навч.-практ. посіб. / За ред. М. В. Оніщука – К., 2001; Бессарабов В. Г. Европейский суд по правам человека. – М., 2004; Туманов А. Европейский суд по правам человека. Очерк организации и деятельности. – М., 2001; Буткевич В. Г., Маляренко В. Т. Європейський суд з прав людини та українське судочинство: питання взаємодії // Вісник Верховного суду України. – 2004. – №4 (44); Тамм А. Є, Ріяка В. О. Роль Ради Європи у забезпеченні прав людини на сучасному етапі: Навч. посіб. – X., 2002.

О. Кордун

(1 votes, average: 5,00 out of 5)

Європейський суд з прав людини - Довідник з політології

Схожі записи:

Економічна політика Політологічний словник Економічна політика – система цілей і засобів їх досягнення певними політичними інститутами та економічними організаціями (переважно міжнародними) в економічній сфері суспільства. Взаємодія політики...
Багряний Іван Павлович Політологічний словник Багряний Іван Павлович (псевдонім Івана Лозов’ягіна) (1907 – 1963) – один з яскравих письменників, громадських діячів першої половини і середини XX ст. Народився...
Історичний матеріалізм Політологічний словник Історичний матеріалізм – соціально-філософська теорія суспільного буття, що досліджує закономірності, джерела та рушійні сили розвитку; розроблена в руслі марксизму на основі принципів діалектичного...
АВТОКРАТІЯ АВТОКРАТІЯ – система правління, за якої необмежена верховна влада у державі належить одній особі й не контролюється представницькими органами....
Регент Політологічний словник Регент (від лат. regens (regentis) – правитель) – тимчасовий правитель монархічної держави, який призначається в тому разі, якщо монарх тимчасово відсутній, хворий, неповнолітній,...
>Освітня політика Політологічний словник Освітня політика – система заходів, здійснюваних державою в сфері освіти і спрямованих на забезпечення її розвитку як одного з ключових ресурсів модернізації суспільства....
Протоколізм Політологічний словник Протоколізм – стиль викладу думки, манера письма, властиві протоколу. В. Захожай...
Монтеск’є Шарль Луї, Шарль де Секонда, барон де Лa Бред і де Монтеск’є Політологічний словник Монтеск’є Шарль Луї, Шарль де Секонда, барон де Лa Бред і де Монтеск’є (1689 – 1755) – французький філософ права й історії. Відмовившись...
Етика політична Політологічний словник Етика політична – 1) специфічна дисципліна, що склалася в межах політичної філософії і вивчає вплив моральних принципів, норм і уявлень людей на політику,...
Ефективність влади Політологічний словник Ефективність влади (efficiency of power, лат. effectus – виконання, від efficio – дію, виконую) – важливий показник практичної результативності діяльності влади, її корисного...
Гайдеггер (Heidegger) Мартін Політологічний словник Гайдеггер (Heidegger) Мартін (26.09.1889 – 26.05.1976) – німецький філософ. Основні віхи життя: 1916 р. – початок викладання у Фрайбурзькому університеті; з 1918 p....
Демарш Політологічний словник Демарш (від фр. demarche) – дипломатична акція, яка застосовується урядом, зовнішньополітичним відомством або дипломатичним представником перед чи щодо уряду іншої держави. Д. може...
Євтух Володимир Борисович Політологічний словник Євтух Володимир Борисович (нар. 1948) – кандидат історичних наук (1975 р.), доктор історичних наук (1989 р.), заслужений діяч науки і техніки України (1998...
Дипломатичні представництва Політологічний словник Дипломатичні представництва – закордонний державний орган зовнішніх зносин, який очолює дипломатичний представник держави. Д. п., яке очолює посол, називається посольством, а те, яке...
Війна політологічна Політологічний словник Війна політологічна – умовна назва глобального протистояння різних політичних вчень (насамперед марксизму – ленінізму і буржуазних), доктрин, поглядів на державу, міждержавні відносини, міжнародну...
Прес-центр (прес-бюро) Політологічний словник Прес-центр (прес-бюро) – служба інформації, орган з’їзду, конгресу, наради, фестивалю, спортивних змагань тощо, яка сприяє журналістам у висвітленні цих подій, надає їм необхідну...
Політологія Політологічний словник Політологія (politology, від “політика” і грецьк. logos – слово, учення) – наука, що вивчає політику, політичні відносини та політичні системи. Поняття увійшло до...
Гегельянство Політологічний словник Гегельянство – філософська течія, що бере свій початок із вчення, праць, творчості Гегеля. Г. виникло у Німеччині в 30- 40-х роках XIX ст....
Фашизм і неофашизм Політологія ПРИКЛАДНА ПОЛІТОЛОГІЯ ПОЛІТИЧНА КУЛЬТУРА. ПОЛІТИЧНА ІДЕОЛОГІЯ. ОСНОВНІ ПОЛІТИЧНІ ТЕЧІЇ СУЧАСНОСТІ 6. Фашизм і неофашизм Фашизм (від латинського fascio – пучок, в’язка, об’єднання) – ідейно-політична...
Як урегулювати політичний конфлікт? 37 Як урегулювати політичний конфлікт? У процесі політичної практики було вироблено шляхи стабілізації системи, за допомогою яких попереджують внутрішньополітичні конфлікти. їх сутність полягає у послабленні...
Істеблішмент Політологічний словник Істеблішмент (від англ. establishment – встановлення, установа) – суспільно-політичні кола, які здійснюють вплив на політичне, економічне, соціальне, духовне життя суспільства. Поняття І. багато...
Дискредитація Політологічний словник Дискредитація (від фр. discréditer – підривати довіру) – умисне зганьблення чийогось імені, підривання довіри, приниження чиєїсь честі, гідності, авторитету. Дискредитація шляхом поширення перекрученої,...
ІМПІЧМЕНТ ІМПІЧМЕНТ – процедура обвинувачення вищих посадових осіб (президента, міністрів, федеральних суддів) унаслідок порушення ними законів певної держави....
Безпорадність влади Політологічний словник Безпорадність влади (helplessness / feebleness of power) – неспроможність будь-якої влади зробити щось позитивне, корисне як для самої себе, так і для оточення,...
Європейський аграрний ринок Політологічний словник Європейський аграрний ринок – основу такого ринку становлять принципи вільного обігу товарів усередині співтовариства, преференції продуктам, виробленим в ЄС, перед ввезеними з третіх...
Панібудьласка Володимир Федорович Політологічний словник Панібудьласка Володимир Федорович (нар. 1929) – український історик, політолог. Народився на Дніпропетровщині, в с. м. т. Петриківка, Петриківського району. По закінченні середньої школи...
Атеїзм Політологічний словник Атеїзм (від грецьк. atheos – безбожний) – безбожництво, заперечення існування Бога та пов’язане з цим заперечення релігій. А., як правило, не просто заперечення,...
Військовий переворот Політологічний словник Військовий переворот – різновид політичного перевороту, що являє собою збройний виступ певних груп військовослужбовців проти політичної влади, уряду. Розрізняють такі типи виступу армії...
Здійснення влади народом Політологія ПОЛІТИЧНА СИСТЕМА СУСПІЛЬСТВА ДЕМОКРАТІЯ ЯК СПОСІБ ОРГАНІЗАЦІЇ СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНОГО ЖИТТЯ 3. Здійснення влади народом Численні демократичні теорії можна поділити на дві групи: безпосередньої та представницької...
Двоблокова партійна система Політологічний словник Двоблокова партійна система – партійна система, в якій визначальну роль відіграють основні більш-менш стійкі коаліції політичних партій, які зберігають союзницькі відносини в опозиції....
Гіркий присмак перемоги Політологія ГЕОПОЛІТИЧНИЙ ВИМІР СВІТУ УКРАЇНА ТА СВІТ ПІСЛЯ ВЕРЕСНЕВИХ (2001 р.) ПОДІЙ У США. ВІЙНА В ПЕРСЬКІЙ ЗАТОЦІ: ПРИЧИНИ, ЦИВІЛІЗАЦІЙНІ НАСЛІДКИ 2. Гіркий присмак перемоги...
Віче Політологічний словник Віче – народне зібрання, форма громадського волевиявлення часів Київської Русі, яка існувала поряд із владою князя і була безпосереднім продовженням родоплемінних порядків, коли...
УКРАЇНА В СИСТЕМІ ГЕОПОЛІТИЧНИХ КООРДИНАТ Політологія ГЕОПОЛІТИЧНИЙ ВИМІР СВІТУ УКРАЇНА В СИСТЕМІ ГЕОПОЛІТИЧНИХ КООРДИНАТ Короткі висновки Україна усвідомила себе як справді незалежна держава, з чим не можуть не рахуватися ні...
Українська політична нація Політологічний словник Українська політична нація – поняття, яке відображає суперетнічний характер народу незалежної України, який складається з різних етносів, але виступає як цілісність на основі...
Нейтралізація Політологічний словник Нейтралізація (від лат. neutralis – не належний ні тому, ні іншому) – це відповідна політика, яка спрямована на те, щоб певні класи, стани,...