МОРФОЛОГІЯ. ОРФОГРАФІЯ
Загальна характеристика частин мови
Морфологія – це розділ мовознавчої науки, у якому слова вивчаються як частини мови.
Слова об’єднуються в частини мови за такими спільними для них рисами:
А) загальним лексичним значенням;
Б) морфологічними ознаками (граматичним значенням);
В) синтаксичною функцією;
Г) особливостями словотворення.
Отже, частини мови – це лексично-граматичні групи слів. Слова кожної окремої частини мови характеризуються такими особливими лексичними і граматичними
Іменникам властиве загальне лексичне значення Предметності (Ключ, дошка, схід), прикметникам – Ознаки (Веселий, березовий, ЛарисИн), числівникам – Кількості (Дев’ять, обидва, півтора), займенникам – значення Вказівності (Цей, він, хтось), дієсловам – Дії (Бігти, радіти), прислівникам – Ознаки цієї Дії (Весело, вгорі, надвоє).
Кожна частина мови характеризується і своїми Граматичними ознаками. Наприклад, іменник виражає своє предметне значення через незалежні граматичні значення роду, числа і відмінка,
Прикметник виражає узагальнене значення ознаки, якості через залежні від іменника граматичні значення роду, числа та відмінка, у реченні найчастіше буває узгодженим означенням. Утворюються прикметники переважно суфіксальним, рідше – префіксальним способом.
Дієслово реалізує узагальнене лексичне значення дії або стану через граматичні значення виду, стану, способу, часу, особи або роду тощо, у реченні переважно виступає присудком. Для дієслів основним способом творення є префіксальний.
В українській мові традиційно виділяють 10 частин мови, серед яких 6 самостійних (повнозначних), 3 службових (неповнозначних) й окрема частина мови – вигук.
Самостійні Частини мови характеризуються тим, що вони мають і лексичне, і граматичне значення, у реченні виступають його членами. До самостійних частин мови належать іменники, прикметники, числівники, займенники, дієслова і прислівники.
Службові слова Не мають лексичного значення, вони виконують у мові лише граматичну роль – служать засобом вираження відношень і зв’язків між словами в реченні (прийменники та сполучники) або надають словам чи цілим реченням відтінків значень (частки). Службові слова не виступають членами речення, але можуть входити до складу членів речення (прийменники і частки).
Вигук не належить ні до самостійних, ні до службових частин мови. Від самостійних частин мови вигуки відрізняються тим, що нічого не називають, а від службових – тим, що не пов’язують інших слів і самі з ними граматично не зв’язані. Вигуки лише виражають почуття або спонукання до дії, але не називають їх.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)