Складне речення і його ознаки

СИНТАКСИС І ПУНКТУАЦІЯ

Складне речення

Складне речення і його ознаки

Складним реченням називається синтаксична одиниця, утворена з двох чи кількох об’єднаних за змістом та інтонацією частин, кожна з яких містить граматичну основу.

Просте речення, нагадаємо, має тільки одну граматичну основу. Для прикладу порівняймо два речення:

Опівночі айстри в саду розцвіли, убралися в роси, вінки одягли і стали рожевого ранку чекать і в райдугу барвів життя убирать… А ранок стрівав їх холодним дощем, і плакав десь вітер в саду за

кущем (О. Олесь). У першому реченні, незважаючи на його поширеність, тільки одна граматична основа, що складається з підмета Айстри та п’яти однорідних присудків: Розцвіли, убралися, одягли, стали чекать, (стали) убирать. У другому реченні виділяємо дві граматичні основи: Ранок стрівав і вітер плакав. Отже, за будовою перше речення просте, а друге складне.

У складному реченні налічується стільки частин, скільки в ньому граматичних основ. Наприклад, у реченні Ця печаль забрідала і в людське серце, і ставало

жаль чи отих крил, що забрали з собою літо, чи того, що й ти не можеш злетіти, як птиця (М. Стельмах) виділяємо 4 частини:

А) Ця печаль забрідала і в людське серце (граматична основа – Печаль забрідала);

Б) Ставало жаль чи отих крил…, чи того… (граматична основа – Ставало жаль);

В) Що забрали з собою літо (граматична основа – Що забрали);

Г) Що й ти не можеш злетіти, як птиця (граматична основа – ти не можеш злетіти).

Частини складного речення не можна ототожнювати з простими реченнями. Простим реченням властива самостійна інтонаційна завершеність, а частини складного речення, хоч за формою і подібні до простих речень, але позбавлені інтонаційної завершеності, тобто інтонацію кінця має не кожна частина, а все складне речення в цілому. Так, у реченні Нарешті подають потяг, і я лізу в мисливський вагон (М. Хвильовий) тон підвищується в кінці першої частини (перед сполучником і), а характерне для розповідного речення пониження тону відбувається тільки в кінці другої частини, що означає інтонаційну завершеність складного речення.

За метою висловлювання складні речення, як і прості, бувають Розповідні, питальні та спонукальні, а за інтонацією – Окличні й неокличні. Тоді ми йдемо до хати, і на порозі нас зустрічає бабуся (М. Хвильовий). Жайворонку любий, чи не видно там з високості, яка до нас іде погода? (М. Стельмах). Хай шалені гудуть над планетою весни, хай трава пнеться вгору крізь листя старе (В. Симоненко). Ох, скільки дзвонів тих одкалатало, коли тебе пустошила орда! І як літали стріли половецькі і клекотіли степові орли! (Л. Костенко).

Частини складного речення за будовою можуть бути Двоскладними й односкладними, поширеними й непоширеними, повними й неповними. Наприклад, у реченні Кружляє листя, і не чутно кроків (Л. Костенко) перша частина (кружляє листя) є двоскладною, непоширеною, повною, а друга (не чутно кроків) – односкладною, поширеною, повною. У реченні Морози пішли на південь, Сірки – на північ (І. Багряний) обидві частини двоскладні, поширені, але перша частина (Морози пішли на південь) повна, а друга (Сірки – на північ) неповна.

Частини складного речення можуть поєднуватися за допомогою інтонації та за допомогою сполучників або сполучних слів.

Складне речення, у якому частини поєднуються лише за допомогою інтонації, називається Безсполучниковим. Літає радість, щастя світе, дзвенять пташки в садах рясних, сміються знову трави, квіти… (О. Олесь). З лісу хотів було посвітити місяць, але не встиг: пішов сніг на сніг (М. Вінграновський). Земля багата – народ багатий (Народна творчість).

Якщо частини складного речення поєднуються, крім інтонації, за допомогою сполучників чи сполучних слів, таке речення є Сполучниковим. Сходив місяць, і було видно, Як над водою струмує пасемцями молоденький туман, а в кущах зблискує дрібна, ще недорідна роса… (Григір Тютюнник).

Залежно від типів сполучників сполучникові речення поділяються на Складносурядні (частини поєднані сурядними сполучниками) та Складнопідрядні (частини поєднані підрядними сполучниками або сполучними словами). Росте Антонич, і росте трава, і зеленіють кучеряві вільхи (Б.-І. Антонич). Сутулились соняшники, а небо кипіло (Григорій Тютюнник). Сонце стояло вже високо, Але Мороз не всідався (Григір Тютюнник). Карпо дивився на голі білі гори, Що зовсім зливалися з білим небом у вечірній імлі так, Що не можна було розібрати, де кінчались гори, де починалось небо (І. Нечуй-Левицький).

У складному реченні можуть поєднуватися різні види зв’язку: сполучникового (сурядного і підрядного) та безсполучникового. Віз наш увесь дерев’яний: дід і прадід були чумаками, а чумаки не любили заліза, бо воно, казали, притягує грім (О. Довженко). Я спромігся лише всміхнутися на те, але усмішка вийшла, мабуть, кепська, бо жінка відвела очі вбік, щоки їй здригнулися й опали ніби ще нижче (Григір Тютюнник).




Складне речення і його ознаки