СТИЛІСТИЧНІ ЗАСОБИ ЛЕКСИКОЛОГІЇ І ФРАЗЕОЛОГІЇ
Урок № 39
ЗАСТАРІЛІ СЛОВА, ЇХ СТИЛІСТИЧНІ ФУНКЦІЇ
Мета: повторити відомості про застрілі слова, їх стилістичні функції; навчити розрізняти архаїзми й історизми, визначати їх стилістичну роль у мовленні; удосконалювати вміння доцільно вживати лексику обмеженого використання у власному мовленні; за допомогою мовленнєво-комунікативного дидактичного матеріалу виховувати у школярів повагу до історії рідної мови, та народ-уносія.
Внутрішньопредметні зв’язки:
Орфоепія:
Синтаксис: речення, текст.
Стилістика: стилістична роль застарілих слів.
Міжпредметні зв’язки:
Література: виразне читання поетичного тексту.
Тип уроку: урок повторення здобутих знань.
ПЕРЕБІГ УРОКУ
I. Організаційний момент
II. Ознайомлення десятикласників із темою, метою і завданнями уроку
ІІІ. Актуалізація мотиваційних резервів десятикласників на основі повторення вивченого
Навчальне дослідження
> Використовуючи одинадцятитомний “Словник української мови” та “Словарь української
Текст 1
1. Вся ця розкішна обстава поїзду нової гетьманши була схожа на обставу поїздів українських католицьких панів та польських дідичів, котрих козаки тільки що вигнали з України. 2. З’їхались усі полковники і сотники. 3. Іван Виговський, випровадивши послів за місто, вернувся додому і одпочивав, сидячи на ганку, наче одбувши важку панщину. 4. Гетьман впізнав затяжців Юрія Немирича. 5. За гетьманом їхав на коні обозний Носач та кілька полковників, а за ними слідком виступав з-за гори полк шляхтичів та найнятих польських жовнірів. 6. Вибирайте собі за гетьмана іншого. От вам булава і бунчук! 7. На мосту в одну мить блиснули на сонці шаблі і гострі списи, неначе білі блискавки миготіли понад червоними шапками та кармазинами. 8. Червоні кунтуші з вильотами на рукавах, жупани та покривала на конях горіли як жар на білому фоні снігу та інею. 9. Довгі ряди селян в чорних свитах чорніли по горах, неначе насовувались чорні хмари.
Текст 2
1. З сіл, з близьких броварів найшло багато хлопців, налізло багато голоти. 2. Ті очі ніби дивились на його, доки він не заснув міцним сном чоловіка, стомленого доброю промаиікою до Києва, вештанням та турботами цілого того дня. 3. Отут може бути задля вас притичина. 4. Чимось закушували після горілки… здається, був кав’яр, а там далі був борщ з карасями, а потім… я вже й лік погубив тим потравам, бо обід був довгий, як літній день. 5. Польща ще стоїть, ще не впала і буде сутніти, доки суду-віку. 6. Вона чула багато оповіданнів про запорожців-характерників, про їх чари. 7. Перед ним на невеличкому столикові лежав розгорнутий фоліант, старий та пожовклий, переплетений в шкуряні товсті палітурки з застіжками (І. Нечуй-Левицький).
Довідка. Бровари – пивоварні, промашка – прогулянка, притичина – перешкода, завада, кав’яр – ікра, потрави – страви, сутніти – існувати, характерник – чаклун, фоліант – об’ємиста книга великого формату.
> Пояснити відмінність між історизмами й архаїзмами.
Спостереження над мовним матеріалом
> Прочитати виразно вірш. Знайти в ньому застарілі слова. Визначити, які з них є історизмами, а які – архаїзмами.
ПЛАЧ ЯРОСЛАВНИ
В Путивлі-граді вранці-рано
Співає, плане Ярославна,
Як та зозуленька кує,
Словами жалю додає.
“Полечу,- каже,- зигзицею,
Тією чайкою-вдовицею,
Та понад Доном полечу,
Рукав бобровий омочу
В ріці Каялі. І на тілі,
На княжім білім, помарнілім,
Омию кров суху, отру
Глибокії, тяжкії рани…”
І квилить, плаче Ярославна
В Путивлі рано на валу:
“Вітрило-вітрс мій єдиний.
Легкий, крилатий господине!
Нащо на дужому крилі
На вої любії мої,
На князя, ладо моє миле,
Ти ханові метаєш стріли?
Немало неба, і землі,
І моря синього. На морі
Гойдай насади-кораблі.
А ти, прелютий… Горе! Горе!
Моє веселіє украв,
В степу на тирсі розібгав”.
Сумує, квилить, плаче рано
В Путивлі-граді Ярославна.
І каже: “Дужий і старий,
Широкий Дніпре, не малий!
Пробив єси високі скали,
Текучи в землю половчина,
Носив сси па байдаках
На половчан, на Кобяка
Дружину тую Святославлю!..
О мій Словутицю преславний!
Моє ти ладо принеси,
Щоб я постіль весела слала,
У море сліз не посилала, –
Сльозами моря не долить”.
І плаче, плаче Ярославна
В Путивлі на валу на брамі,
Святеє сонечко зійшло.
І каже: “Сонце пресвятеє
На землю радість принесло
І людям, і землі, моєї
Туги-нудьги не розвело.
Святий, огненний господине!
Спалив сси луги, степи,
Спалив і князя, і дружину,
Спали мене на самоті!
Або не грій і не світи.
Загинув ладо… Я загину!”
(Т. Шевченко)
IV. Виконання системи завдань творчого характеру на основі повторення вивченого
Вибірковий диктант
Перше читання тексту
> Прослухати уважно текст.
ОБОЛОНЬ
Оболонь! Найстародавніша частина древнього Києва, де жили колись човнярі, рибалки і бортничі, де в сиву давнину тулилися землянки і мазанки смердів і княжих людей.
Древні будівлі, засипані пісками, занесені мулом, знову побачили світ сонця. І своєрідна Київська Помпея глянула на нас почорнілими мурами, дубовими зрубами, тисячолітнім посудом і зернами жита, яке пролежало в землі віки.
Колись тут протікала ясна і повновода Почайна, па плесах якої гойдалися човни, що прибули сюди з Херсонеса і Цареграда. Про це засвідчують літописи і знайдені в пісках та мулі рештки човнів, залізні ланцюги і якорі…
Оболонь! Чудове слов’янське слово, що проситься в пісню. Сьогодні воно знову звучить над воскреслими берегами Почайни, над берегами Дніпра. На місці древнього поселення народжується нове місто. Бульдозеристи виконують з глибин землі старожитності, археологи дбайливо зберігають кожну річ, яка красномовно говорить до нащадків, розповідаючи про нелегке життя пращурів наших.
На піщаних берегах Почайни зводяться високі будинки, пролягають вулиці, проспекти і площі. Трудівничий передзвін порушив одвічний сон минувшини.
Оболонь! Новітня Оболонь! Бачу тебе в широті, в ясності, в зеленавості твоїх бульварів і проспектів. Бачу тебе білокам’яну, дзвінку і пісенну. З найстародавнішої частини Києва ти стаєш наймолодшим районом сучасного стольного града.
І зводять тебе нащадки, праправнуки колишніх смердів, рибалок і кожум’як,- люди твердої вдачі, впевнені у своєму майбутньому.
І зводяться дзвінкі мости, які перекидаєш ти, Оболонь, через русло Почайни, широку течію Дніпра із славної минувшини в зо: ряну майбутність, підносячи до сонця нову славу вічно молодого Києва (І. Цюпа).
Друге читання тексту
> Виписати лише застарілу лексику.
Третє читання тексту
> Самоперевірка.
Розподільне письмо
> Поділити подані слова на архаїзми та історизми. Дібрати до архаїзмів сучасні слова.
Бранець, грядущий, вікторія, вуста, перси, чоло, гусар, воутріє, городовий, вельми, перст, гряде, війт, піїт, брань, зигзиця, сотник, тать, соцький, динарій, сардак, сап’янці, ректи, орда, фунт, узріти, аще, віче.
Стилістичний аналіз застарілих слів
> Переписати речення. Позначити архаїзми та історизми. Пояснити їх значення та мету, з якою вони вжиті письменниками (відтворення колориту епохи, почуттєве забарвлення, мовна характеристика персонажів, стилізація давньої мови).
1. Од молдаванина до фінна на всіх язиках все мовчить, бо благоденствує! (Т. Шевченко). 2. А угорі – аероплани. Не доліта й моторів шум (В. Сосюра). 3. Він був як вой, сп’янілий від одваги (П. Тичина). 4. Прислухається княгиня – тільки сміх, тільки труситься сміх, та шумить, шумить шумище із-під хат, із-під стріх (П. Тичина). 5. Залишаю я на столі Святослава,- мовила далі княгиня,- нехай робить суд, дає правду людям, говорить з воєводами, боярами, нехай вчиться (С. Скляренко). 6. З передсвіта до вечора, а з вечора до досвіта летить стріла каленая, бряжчить шабля о шеломи, тріщать списи гартовані в степу, в незнаємому полі, серед землі Половецької (Т. Шевченко). 7. На панщині пшеницю жала. Втомилася… (Т. Шевченко). 8. Зелена байова корсетка, з червоними мітками, червона в букетах спідниця, на шиї дорогі коралі, хрести, золоті дукати – усе гарно пристало до хорошої дівоцької вроди (Панас Мирний). 9. Ти любиш в ній князів, гетьмання, панування, – мене ж болить її відвічнеє страждання (І. Франко). 10. Що ти тут, старосто мій, – теє-то, як його – розглагольствуєш з пришельцем? (І. Котляревський).
V. Систематизація й узагальнення знань, умінь, навичок
Бесіда за питаннями
1. Охарактеризувати застарілу лексику. Дати визначення поняттям “історизм” і “архаїзм”.
2. У яких випадках доцільне вживання застарілої лексики?
3. У яких стилях неприпустиме використання застарілої лексики?
VI. Підсумок уроку
VII. Домашнє завдання
> Знайти художній віршований твір, у якому вжито застарілі слова. Виписати їх, пояснити значення. Вивчити вірш напам’ять і приготуватися до виразного його читання.
(2 votes, average: 4,50 out of 5)