Захворювання серцево-судинної системи, їх профілактика

Розділ 4 КРОВООБІГ І ЛІМФООБІГ

§ 24. Захворювання серцево-судинної системи, їх профілактика

Серцево-судинні хвороби. Які захворювання загрожують нашому серцю і судинам, чим вони спричинені?

Про вади серця, що пов’язані з ураженням його клапанів, чули всі. Вони бувають вродженими або розвиваються як ускладнення після перенесених хвороб. Так, ангіна може призвести до ендокардиту (запалення ендокарда): стулкові або півмісяцеві клапани або частково зростаються, або ушкоджуються їх краї. Клапани не прилягають щільно один до одного,

і робота серця порушується. Постачання крові в судини ускладнюється, у міокарді відбуваються патологічні зміни. Вади серця часто лікують, замінюючи клапани серця на штучні.

Мал. 24.1. Атеросклеротична бляшка в кровоносній судині:

1 – епітеліальна тканина;2 – відкладення холестерину

Ішемічна хвороба серця (ІХС) – небезпечне захворювання, за якого через ураження коронарних судин зменшується кровопостачання самого серця. Живлення міокарда стає недостатнім, порушуються його основні функції, виникають аритмія і серцева недостатність.

Тривале зменшення кровопостачання

може призвести до інфаркту міокарда. Слово “інфаркт” означає омертвіння тканини. Під час інфаркту міокарда внаслідок закупорки судин серцевого м’яза певна його ділянка не одержує необхідних поживних речовин і кисню. Частина клітин міокарда гине і з часом замінюється рубцем, утвореним сполучною тканиною. Діагностувати інфаркт міокарда допомагають електрокардіограма й біохімічний аналіз крові.

Причиною ІХС та інфаркту міокарда може стати атеросклероз. На внутрішній стінці артерій виникають ущільнення – бляшки (мал. 24.1), що звужують просвіт артерій, знижують їх еластичність і перешкоджають нормальному кровотоку. Це сприяє утворенню тромбів. Атеросклероз уражає великі артерії: аорту, артерії серця тощо.

Гіпертонічна хвороба – захворювання, яке характеризується стійким підвищенням артеріального тиску. Її розвитку сприяють стреси, перенапруження, куріння, уживання алкоголю тощо. Ускладненнями гіпертонії можуть стати інфаркт міокарда, серцева недостатність, інсульт.

Інсульт, або крововилив у мозок, виникає внаслідок розриву судин головного мозку. При крововиливі пошкоджуються тканини мозку, результатом чого може стати порушення мовлення, зору, частковий або повний параліч.

Профілактика серцево-судинних хвороб. Недбале ставлення до свого здоров’я призводить до сумних наслідків: схильність до серцево-судинних захворювань формується з дитинства. Основні чинники їх розвитку – малорухливий спосіб життя, емоційні стреси, перевтоми, неправильне харчування, куріння й уживання алкоголю.

Профілактикою серцево-судинних захворювань є фізична праця, заняття спортом і правильне харчування. Під час помірних фізичних навантажень серце тренується й зміцнюється, покращується кровообіг в інших органах. Щоденний раціон має містити кількість білків,

Вітамінів і мікроелементів, що забезпечує нормальну роботу серця й судин. Проте слід обмежувати вживання солі й цукру, тваринних жирів. До серця і судин потрібно ставитися дбайливо. Своєчасний відпочинок необхідний нашому організму так само, як і фізичні вправи, тому спати потрібно не менше 7-8 годин на добу. Дотримуючись цих правил, можна запобігти розвитку серцево – судинних й інших хвороб, підвищити якість життя.

ЛЮДИНИ ТА ЇЇ ЗДОРОВ”Я ЛЮДИНА ТА ЇЇ ЗДОРОВ’Я

Перша допомога при кровотечах

Кровотеча виникає переважно під час поранень. Будь-яка рана небезпечна: вона спричиняє втрату крові, а проникнення до неї мікроорганізмів може викликати запалення. Отже, насамперед необхідно зупинити кровотечу й запобігти інфікуванню рани.

Під час венозної кровотечі кров темно-червона, тече повільно. За капілярної кровотечі яскраво-червона кров рівномірно сочиться

З усієї поверхні рани. Для зупинки венозної або капілярної кровотечі достатньо обробити рану перекисом водню або розчином йоду. Якщо поранено кінцівку, слід накласти на неї тугу ватяно-марлеву пов’язку, забинтувати і підняти поранену кінцівку догори, щоб зменшити приплив крові до рани. Аби запобігти інфікуванню рани, не слід промивати рану водою.

Найнебезпечнішою є артеріальна кровотеча. У разі ушкодження артерії яскраво-червона кров б’є з рани сильним пульсуючим струменем. Якщо кровотеча значна, потрібно міцно зігнути кінцівку в суглобі і припинити потік крові по судині або притиснути артерію пальцями, вище за місце поранення. Припинивши витік крові, на кінцівку накладають джгут. У разі кровотечі з верхньої кінцівки джгут розташовують на верхній третині плеча, а під час кровотечі з артерій нижніх кінцівок – на середній третині стегна. Поранену кінцівку піднімають; місце накладення джгута обертають м’якою тканиною, джгут накручують кілька разів до повної зупинки кровотечі (мал. 1). Кінці джгута зав’язують, у петлю вставляють палицю, закручують її і прибинтовують до кінцівки, а рану перев’язують. Під джгутом залишають записку, де вказано час його накладання. Не можна залишати джгут більш ніж на 1-2 години: через відсутність кровообігу в кінцівці можуть омертвіти тканини.

Мал. 1. Накладання джгута

Під час внутрішньої кровотечі кров назовні не витікає, а накопичується в організмі. Людина різко блідне, відчуває слабкість, покривається холодним потом, пульс стає частим і слабким. Потерпілому необхідно надати повний спокій, прикласти до ушкодженого місця холод і якнайшвидше доправити до лікарні.

НАША ЛАБОРАТОРІЯ

Як досліджують діяльність серця й судин?

Аускультація. Лікар, обстежуючи вас, обов’язково прослуховує серце, прикладаючи до грудей холодний кружечок фонендоскопа.

Цей метод дослідження серця називають аускультацією. Що чує лікар за допомогою фонендоскопа? Виявляється, серце має свою особливу мелодію – тони серця. Звуки виникають унаслідок руху клапанів у момент скорочення і розслаблення міокарда. Перший тон – низький і протяжний, він спричиняється рухом стулкових клапанів. Після короткої паузи – другий тон, вищий і коротший. Цей звук виникає внаслідок закриття півмі – сяцевих клапанів під час розслаблення шлуночків. У разі захворювання серця його тони змінюються: втрачають чистоту, з’являються сторонні шуми. За тонами серця можна встановити характер захворювання.

Вимірювання артеріального тиску. Прилад для вимірювання тиску називають тонометром (мал. 2). Він був сконструйований понад сто років тому російським хірургом М. С. Коротковим. Щоб виміряти тиск, у манжету нагнітають повітря, пережимаючи плечову артерію. Потім поступово знижують тиск у манжеті й прослуховують артерію фонендоскопом. Коли тиск у манжеті й артерії зрівнюються, чути короткі звуки. У момент їх появи реєструють значення систолічного тиску, у момент зникнення звуків – значення діастолічного тиску.

Мал. 2. Вимірювання тиску

ПІДСУМКИ

– Кров циркулює в організмі людини великим і малим колами кровообігу завдяки безперервній роботі серця. У роботі серця розрізняють три фази: систола передсердя, систола шлуночків, діастола. Частота і сила серцевих скорочень залежать від фізичного навантаження людини і її психічного стану.

– По артеріях великого кола кровообігу кров рухається від серця, по венах – до серця, у малому колі від серця кров переміщується по венах, а до серця – по артеріях. Серед кровоносних судин розрізняють артерії і вени, артеріоли і венули, капіляри. Капіляри – найдрібніші кровоносні судини, крізь які відбувається обмін речовинами між кров’ю та іншими тканинами.

– Лімфатична система складається з лімфатичних судин і лімфатичних вузлів. По лімфатичних судинах лімфа, знезаражена й очищена в лімфатичних вузлах, потрапляє в кров.

– Робота серця і кровоносних судин регулюється і нервовою системою, і гуморально. Проте незалежно від нервових або гуморальних впливів серце здатне до саморегуляції завдяки системі автоматії.