Принципи роботи ендокринної системи

 Принципи роботи ендокринної системи

Розділ 9 ЕНДОКРИННА РЕГУЛЯЦІЯ ФУНКЦІЙ ОРГАНІЗМУ ЛЮДИНИ

Розпитайте в родичів, як змінювався ваш зріст, коли ви були маленькими. Вони розкажуть, що ви росли нерівномірно – спочатку швидко, а потім повільніше. А в 12-13 років ви й самі помітили, як багато додали в зрості. Що регулює швидкість зростання людини? Чому за періодами швидкого зростання йдуть періоди повільного росту?

На ці запитання ви знайдете відповіді в розділі “Ендокринна регуляція функцій організму людини”. Ви дізнаєтеся також про принципи

роботи ендокринної системи; про будову і функції залоз внутрішньої секреції; про механізм дії гормонів і їх вплив на функції організму; про регуляцію роботи ендокринних залоз.

§ 39.Принципи роботи ендокринної системи

Ендокринні залози (мал. 39.1) і гормони. Ендокринна система є однією з регуляторних систем організму людини. Ендокринні залози невеликі за розміром, розміщуються в різних частинах тіла і, на відміну від органів видільної або травної системи, анатомічно не пов’язані між собою.

Проте їх регуляторні функції подібні за механізмами: усі вони секретують гормони. Тому ендокринні залози утворюють єдину фізіологічну систему – ендокринну. їх інша назва – залози внутрішньої секреції: секрети цих залоз надходять до внутрішнього середовища організму (мал. 39.2). Це відрізняє їх від залоз зовнішньої секреції (слинних, молочних, потових тощо), секрети яких через протоки виводяться до травного тракту або назовні.

Гормони – це органічні сполуки, молекули яких можуть бути як відносно простими за будовою (адреналін), так і дуже складними (інсулін). Гормони виконують в організмі три важливі функції. По-перше, вони забезпечують фізичний, розумовий і статевий розвиток. Так, якщо під час ембріонального розвитку виробляється недостатня кількість гормону щитоподібної залози – тироксину, у дитини розвивається тяжке захворювання – кретинізм (страждає розумовий, фізичний і статевий розвиток). У разі нестачі в організмі гормону росту, який є секретом гіпофіза, уповільнюється ріст дитини, що призводить до карликовості.

 Принципи роботи ендокринної системи

Мал. 39.1. Ендокринні залози:

1 – гіпоталамус; 2 – гіпофіз; 3 – епіфіз; 4 – щитоподібна і паращитоподібні залози;

5 – тимус; 6 – надниркові залози; 7 – підшлункова залоза; 8 – яєчники; 9 – яєчка

По-друге, гормони відіграють ключову роль у пристосуванні організму до різких змін зовнішнього середовища, мобілізуючи його ресурси. Так, лише ви почуєте несподіваний звук, який здається загрозливим, організм прореагує на це викидом адреналіну – гормону надниркових залоз. Ви одразу відчуєте його дію – під впливом адреналіну збільшується сила й частота серцевих скорочень і дихальних рухів, відбувається перерозподіл крові від внутрішніх органів і шкіри до м’язів і головного мозку тощо. Ці зміни, спричинені дією адреналіну, готують організм до того, щоб швидко і в найкращій спосіб відповісти на можливу небезпеку.

По-третє, гормони беруть участь у підтриманні гомеостазу. Так, за сталість концентрації Кальцію в крові відповідають паратгормон і кальцитонін.

Усім гормонам властива висока біологічна активність: вони виділяються в дуже малих дозах, але їх достатньо, аби певним чином впливати на організм. Клітини-мішені, на які гормони діють, зазвичай віддалені від ендокринних залоз, де гормони утворюються. Гормони транспортуються до місця дії кров’ю. Зазвичай дія гормону є тривалою.

Механізми дії гормонів. Гормони регулюють діяльність органів, впливаючи на їх клітини.

 Принципи роботи ендокринної системи

Мал. 39.2. Залози внутрішньої (а) і зовнішньої секреції (б): 1 – щитоподібна залоза; 2 – секреція гормону; 3 – кровоносні капіляри;

4 – потова залоза; 5 – секреція поту; 6 – протока потової залози

 Принципи роботи ендокринної системи

Мал. 39.3. Взаємодія гормонів з рецепторами:

1 – клітинна мембрана; 2 – рецептор; 3 – молекули гормону;

4 – комплекс гормон-рецептор

Ефект дії гормону настає після того, як його молекули зв’язуються з білком-рецептором, розташованим на поверхні або всередині клітини – мішені (мал. 39.3). Для кожного гормону існує певний рецептор, з яким цей гормон може зв’язуватися. Контакт молекул гормону з рецепторами запускає ланцюжок біохімічних реакцій, що приводить до змін метаболізму клітини.

Є кілька способів, у які гормони можуть подіяти на клітини: вони впливають на проникність клітинних мембран для різних речовин, на швидкість реакцій у клітині, а також регулюють активність спадкового апарата клітин. Наприклад, гормон інсулін збільшує проникність для глюкози мембран м’язових волокон і клітин печінки. Він також підвищує в її клітинах швидкість утворення глікогену з глюкози. Статеві гормони й кортизол вливають на роботу спадкового апарата клітин.

Гормони можуть діяти як в одному напрямі, так і в протилежних. Наприклад, односпрямовано діють адреналін, норадреналін, тироксин. Коли ви відчуваєте, що вам холодно, секреція цих гормонів підвищується. Адреналін і норадреналін стимулюють вивільнення з жирової тканини жирів і використання їх у реакціях енергетичного обміну. Тироксин такі реакції посилює. Спільна дія цих гормонів підвищує теплопродукцію.

Протилежно діють адреналін з глюкагоном й інсулін. Адреналін і глюкагон сприяють підвищенню вмісту глюкози в крові, а інсулін – його зниженню.

В організмі існують механізми захисту від надмірної дії гормонів, що порушує рівновагу обмінних процесів. Так, секреція гормонів суворо регулюється, а їх надлишки руйнуються в клітинах-мішенях або в печінці.




Принципи роботи ендокринної системи